Кожен , хто стає владою, а значить і публічною особою, добровільно, а не з примусу, повинен бути готовим до критики та вміти контролювати себе та свої вчинки і слова. Якщо людина цього не вміє - не треба нарікати на інших. Якщо ви не хочете , щоб не прали вашу спідню білизну - не йдіть у владу, займайтесь своїми справами. А якщо вже стали владою (з різних мотивів) - терпіть і сприймайте адекватно критичні зауваження, та повинні дослухатись і виправлятись. Бо кожне необдумано мовлене слово через якийсь час обертається проти самого себе.  
Ось така в мене філософія вийшла.