Як КП Дрогобича знищують житловий фонд міста та чому обвалюються будинки і гинуть люди…

Кучмо-іди на х. й , ти разом з хуйлом знищуєш Україну! Піди краще сам бо ми вернемся з війни і повісим тебе на площі, на твоєму стовбі ганьби!  
Слава Україні!

Синочку Правди, колись був такий театр "Не журись! ", і в ньому один з номерів артиста належав персонажеві "Гриць Совків, котрий їздив до Гамерики з села затемне Перемишлєнського району". так от, він казав: "Сєдь си ціхо, стули си писок, бо як не будеш ціхо- будут тобов совіти тігали". Багато вже і приїхали, і приїхало, і ще в дорозі, і навіть не сподіваються, чи доїдуть, але - що вирішили, що зробили, на що вплинули, окрім як "6-річний хлопчик наспівав 12 тисяч гривень для армії". Не соромно, аби діти й внуки на бугаїв гарували, бо вам все те ж: ми повернемося? ! Ну, повернулися- і що? Як пани панували- так аж пальці розчепірюють, як бідося бідувала- то вже й самим собі побіжать на цвинтарі могили копати, бо не буде за що навіть пішки доїхати. Про повернутих бухариків й не хочеться говорити: перед тим, як нажльопуватися, хоча б той камуфляж зі себе знімали, а то і ходять, і їздять (за кермом-! ) такі, що вже аж їм гузиці посиніли- від "квашення". Проте, воно- у камуфляжеви, бо му дали, а може, й сам купив, вже навіть того не пам"ятає.

Така ситуація у всіх будинках, які обслуговує ЖЕО. Вони реально доводять житловий фонд міста до руйнування. Все відбувається під прикриттям міських керовників. Керівники ЖЕО постійно пролазили в депутати. Їх ніхто ніколи не контролював. Їм все сходить з рук і навіть смерті людей. Значна вина в цьому мешканців, які дозволять себе грабувати і спокійно спостерігають, як руйнуються їх будинки. Чекають , що дядько з Києва їх захистить. Вже час правоохоронцям порухати це кодло і вияснити звідки такі статки у керівників ЖЕО та чому мешканці сплачують кошти, а роботи не виконуються. І якщо факти таких дії направлені в Київ то треба всім добиватись щоб провели грунтовне розслідування діяльності ЖЕО. Адже на місцевих царьки надії нема бо вони самі їх привчили до зловживань. І дуже дивує позиція РВА. Чому мешканцям підняли тарифи з жовтня - це мародерство.

Мародерство- і те, що, коли поповнюєш телефон через оті червоні залізні франци- то воно тобі гривню, дві й п"ятикупюрні геть викидає, а комісію (пише) бере лише 2 грн. з 10, проте- пхати в ту пащеку все одно треба бодай 5 гривень. А є такі "цімуси", які самопроголошено понаписували під монітторами, що "приймають лише купюри від 20 грн". Ану, вгаратати так, щоб люди самі собі стали гроші ксерити- і їм за це нічого не було. Для тих мільйонів бідноти й гривня- цілий маєток. Де такі "правила" придумували: у збанкрутілому банкові "Уркаїна", а чи одразу- в еміграційних салонах Льондонів? !

Злочинне тріо КП ЖЕО - Майданюк, Недбальський, «отець» Іван Паньків обдирає громаду з дозволу сонцеликого Кучми вже багато років підряд.  
Майданюк - начальник, що саме втілює в життя корупційні схеми: відмив грошей по заявлених але невиконаних роботах з обслуговування багатоквартирних будинків, привласнення квартир померлих самотніх дрогобичан.  
Недбальський - протеже і вчитель начальника Майданюка, і один з вигодонабувачів у цій злочинній бригаді.  
«о»Паньків - благословляє тріо та самого сонцеликого на «працю»( звісно не за даром). Робить піар в окрузі та «голоси» на депутатських виборах начальнику. Також замолює гріхи начальника і його підлеглих (нагадаю, на совісті начальника 8 загиблих при обвалі будинку) 
 
Схоже що спеціалізовані правоохоронні органи мають фінансовий зиск з діяльності цих можновладців раз не присікають їх злочинну діяльність.

То платити через інтернет-банкінг, там купюр не треба. Чи в інтернеті ти вмієш тільки дурниці на дрогінфо писати? І перестань бути вічно невдоволеним, будь веселійшим і життя наладиться.

Життя веселіше тільки для таких як кірюша тимошенко, який міняє елітних залізних коней частіше ніж прості оптимісти шкарпетки . Тому тепер якось важко оптимістично дивитись на те що відбувається , а потрібно мислити глибше і логіку включати у всьому.

А де відео до статті…?

Іван Торський набирає обертів. З кожнім разом стає все цікавіше. Кучмівським щурам ох як не просто буде.

Подібних щурів в країні хоч греблею гати а таких як Торський нажаль маловато. Тому так важко боротись з подібними щурами.

то син того торського, що був другим секретарем райкому, то не є найкравщим варіантом-всі врни за комуною скучають.

ні не той. ви щось сплутали або свідомо пишете неправдиву провокацію.

Засунь-ТЕ собі вібратор на батарейках в балалайку- то, може, зрозумієте, про що йдеться. А то й так- аферисти, та ще й писки кривлять.

Хвора ти на голову панянко бо незнає але свій висер у вигляді коменту залишає . Темна маса та й годі .

Дивлюсь там спеціалізоване сховище, тільки прибрати і є тимчасове укриття для десятків людей.

Біда , що міська влада не знає про наявність таких сховищ. А ЖЕК на балансі якого були всі будинки міста довів такі сховища до руйнування, як і самі будинки. А де тут МНС і відповідний відділ міської ради. Все життя перекладають папірці і бавляться війни в кабінетах і не володіють ситуацією. Чому міська рада на протязі воєнного стану не обстежила такі обєкти і не привела їх до ладу. Добре, що в Ратуші свої півниці обладнали. А керівники ЖЕКу за таке господарювання повинні відповісти.

Ви пане наївні оскільки у нас так повелось що жоден посадовець не відповів за службову халатність чи невиконання посадових обрв'язків. Кругова корупція включаючи "справедливі" суди їх основний захист. Система своїх не здає .

Майданюк це зразок молодого корупційного покоління ( Москалик , Пошивак , СУДА , Терлецький ) . Олег Майданюк вибудввав такий палац , що Кучмі з Германом неснилось. А його сусід Розсоха Ростик ще і його перещиголяв .

Москалик в департаменті міського господарства і Службі муніципалбного управління розвіяв кумовство в розряд неперевершеності . Кум заступник директора , кума Пилипівка на ліво і направо зрізали парк Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО , КУМ ПИЛИПІВ СПИСУЄ і складу є деревину на Спортивній . То вже не корупція це мародерство

Будинки аврійні ніхто не обстежує, про укриття влада "не знає", проте на сесію виносять на розбазарювання чергові земельні ділянки- 8, 9 га. І коли рішення на останній сесії не пройшло ( не набрали 20 голосів), то цар прямо в сесійній залі розпочав розборки з депутатами і в першу чергу з тими, що працюють в ратуші, бо , очевидно, гроші вже були заплачені.  
А потім запросив чи викликав директорів шкіл і почав проводити з ними передвиборчу агітацію, а так як міські школи йому в більшості, окрім кількох обраних, вже не вірять, то почав робити ставку на сільські. Так виглядає, що у фюрера почав конкретно їхати дах.

Треба перед ворота тих палаців нагнати пікетувальників з футбольними петардами. На кожній вулиці. А що: Порошенка гатили понад всі півтора кілометра паркана, а нашим- як перемкнуло? То сидіт й шкрібайтеся- нехай вас далі "годують" сєчков, гречков, баньков консерви і милом в розмальованім папірчикові.

Цар розгнівався на придворних чи не так? А якщо серйозно, то коли ті потвори нажруться тією земелькою? Хто знає?

Якщо оцінити вартість майна за ринковою ціною, вклади в банках на жінок, дітей і коханок дрогобицьких скоробагатьків на чолі з кучмою із сумою їх , навіть завищених і з захмарними преміями, зарплат, то мали б ще один бюджет міста. І було б на допомогу армії, і переселенцям, і малозабезпеченим, і на співфінансування відкриття хоча б одного солідного виробництва в місті для працевлаштування людейі не треба було б закривати чи об'єднювати школи, лікарні та заклади культури.  
Хочеться вірити, що органи, які це знають, нарешті почнуть працювати.

Ціна бажання 
 
На краю Всесвіту був собі магазинчик. Вивіски на ньому вже давно не було - її колись зірвав сильний вітер, а нову господар не став прибивати, тому що кожен місцевий житель і так знав, що магазин продає бажання.  
 
Асортимент магазину був величезний, тут можна було купити практично все: величезні яхти, квартири, заміжжя, пост віце-президента корпорації, гроші, дітей, улюблену роботу, гарну фігуру, перемогу у конкурсі, дорогі машини, владу, успіх і багато-багато іншого. Не продавалися тільки життя і смерть - цим займався головний офіс, який знаходився в іншій Галактиці.  
 
Кожен, хто прийшов у магазин (а є ж і такі бажаючі, які жодного разу не заходили в магазин, а залишалися сидіти вдома і просто бажати) в першу чергу дізнавався ціну свого бажання.  
 
Ціни були різні. Наприклад, улюблена робота коштувала відмови від стабільності й передбачуваності, готовності самостійно планувати і структуризувати своє життя, віри у власні сили і дозволу собі працювати там, де подобається, а не там, де треба.  
 
Влада коштувала трохи більше: треба було відмовитися від деяких своїх переконань, вміти всьому знаходити раціональне пояснення, вміти відмовляти іншим, знати собі ціну (і вона повинна бути достатньо високою), дозволяти собі говорити "Я", заявляти про себе, незважаючи на схвалення або несхвалення оточуючих.  
 
Деякі ціни здавалися дивними - заміжжя можна було отримати практично задарма, а ось щасливе життя коштувало дорого: персональна відповідальність за власне щастя, вміння отримувати задоволення від життя, знання своїх бажань, відмова від прагнення відповідати баченням оточуючих, вміння цінувати те, що вже є, дозвіл собі бути щасливим, усвідомлення власної цінності та значущості, відмова від бонусів "жертви", ризик втратити деяких друзів і знайомих.  
 
Не кожен хто прийшов у магазин був готовий відразу купити бажання. Деякі, побачивши ціну, відразу розверталися і йшли. Інші довго стояли в задумі, перераховуючи готівку і розмірковуючи, де б дістати ще. Хтось починав скаржитися на занадто високі ціни, просив знижку або цікавився розпродажем.  
 
А були й такі, які діставали всі свої заощадження і отримували заповітне бажання, загорнуте в красивий папір. На щасливчиків заздрісно дивилися інші покупці, і пліткували про те, що, господар магазину - їхній знайомий, і бажання дісталося їм просто так, без жодних зусиль.  
 
Господарю часто пропонували знизити ціни, щоб збільшити кількість покупців. Але він завжди відмовлявся, тому що від цього б страждала і якість бажань.  
 
Коли у господаря запитували, чи не боїться він розорення, то він хитав головою і відповідав, що в усі часи будуть знаходитися сміливці, готові ризикувати і змінювати своє життя, відмовлятися від звичного і передбачуваного життя, які здатні повірити в себе, і мають сили і засоби для того, щоб оплатити виконання своїх бажань.  
 
А на дверях магазину вже добру сотню років висіло оголошення: "Якщо твоє бажання не виконується - воно ще не оплачене".

Повідає мені нині єден пан рекомендацію: "Як будеш йти до комунальних штабів- то ще з порога кажи їм, жи то головний рекетьор прийшов, най си троха боют, але вид й так будут робили, жи- дуже сильний страх їх ймив. Ну, правда: жиєм на нашім осідкови- як у трумні: від рані до вечора- темно, води нема, вже пшукати ходим павприсідки, аби не промазати. Таке, виглєдає, жи хтось з велетів летів на вертольотови, зашпортавси на трапі, а потому ще й си гвинтом в дротьох запльонтав. А тото всьо пап"єрі, яке наметано до скриньок, розстели перед ними- і повідж, жи любов до України (при каждій квитанції) потаніла з першого числа на всі 150 гривень. Бо, во, диви: доляр скочив мало не у два рази, а до й так таної пенсії додали йно 50 гривень. При таких пропорціях то є 150- мінус плюс ще два рази- так само. Ти не є дурний, рахувати вмієш: якщо на Андрія, а їх там, янголів, - повно у кожних дверох перед кабінетами (і ані одне- не чуже, бо всі- "свої"), вни си не здогадили дати людьом світло бодай на цілий день, а не штири годині вночи, то на Миколая най нам си сьвітит цалодобово- й аж до нового року. Ялинки, казали ставити не будут, але памнітник Франкови вже замаєли, навіть кран зи стрілов пригнали. Відкі в них гроші, якщо культура завше не мала ніц, йно мали її? Що: бідний Яць воскрес- і повідбирав в них всі ті мільйони, які на нему, від часу смерти, поназаробили ототи молоді "культуристи" з пристарілими "культуристками", вкупі з вічними- при рурці для мікрохвони? Вни го навіть наживо ніколи не виділи, бо тогди ще, навіть, їхни мама й тато нігде не вбнімали си за любов із почуттіма, а туткай раптом- йолка. Бігме, то- до якоїсь новітної перевороти, вже ми троха страшно: у їхнім селі щомісіці хоронєт загиблого вборонителі, а їм- йолки цьвірінькочут коло памнітника. Певно, їх на роботу приймили зі знанньом древної латини при стервофікатови, інакше- ніяк? ! "- ми си так вогорили-вогорили, та й захтіли кави, бо вже фист зимно, а задубілі кості на прилюдне розтирати не будеш, бо встид- та й кажу: "Йдем на каву". Ще с мо добре близько до прилавка не пристали, а він вже- продавчині: "Наливайте сто підісєть"- і сі шкробає, ніби у него, під камуфляжов, давно вицвілої від, дуже немалої, пенсії, геморой тріснув і совість дала два рази задну скорість. Кур. ча, я гедиж втерп: я би там тої кави собі два рази міг нацеркати, а йно м си вблизав. То, як буде другий раз каждий день вигулювала го його Жучка- най му й нацеркає поиежи черевиками, бо я- бідний хлоп, такий самий, як Яцьо- з ковальових, і тиж хочу бодай раз на тиждень, попшукати хліб майонезов, а не якимось аферистам порскати цьмагу, бо їм ніяк писок до халяви не втерпне. Мают- най си сами наливают, а нє, то шуфлю в руки- і марш зашутровувати асфальт помежи калабаніма, бо без світла, навіть- при ліхтарикови, в них си можна втопити на тотім їхнім осідкови попри ту трубу, жи дмухає паром, ніби який морский лайнер, а у квартирах- дубак, як на сибірскім засланню при купі лісу довкола, аж безрозмірно. Ми вам- люди, а не буратіни для базілівусів алісовичів!  
P. S. Йно"м тово написав- дивлюси у вікно, а там си чиєсь дітвачиско з портфельом на спині так си вгаратало до ожеледи, аж під ним яма затрісласі. Най був йшов по тротуарови, але- як, якщо, по другім боці вулиці такого нема: поклали троха, а решту- засадили якимись патичками. Напевно, решту- вкрали, коли клали, і вифайдичили якомусь панови попри дачу.