 Статтю на цю тему було опубліковано на "Дрогобич Інфо" три тижні тому (Гангстерський терор українського банку), і, здавалося б, питання розкрите та зняте з порядку денного. Однак історія про взаємини ошуканої Вікторії Лишик та Приватбанком отримала цікаве продовження, яке не дослідити та промовчати було б щонайменше нетактовно.
(натисніть на фото для перегляду, всього 8 фото)
Фото 2,
фото 3,
фото 4,
фото 5,
фото 6,
фото 7,
фото 8.
Найкращий засіб захисту – це напад. Цю аксіому чудово усвідомили як українські чиновники, так і банківські клерки. Дехто може запідозрити автора цих рядків в особистій зацікавленості чи наректи advocatus diaboli, але, як і кожен журналіст, будь-яку тему варто достеменно вивчити і довести її до логічного кінця. Хтозна, чи інформація про стосунки наших банків з клієнтами набула б такого розголосу, якби не професія пані Вікторії. Вікторія Лишик – відома молода журналістка, що має досвід роботи у різних ЗМІ, в тому числі – в УКРІНФОРМі. Тому справою честі кожного журналіста є підтримка колеги, відтак майже кожен прихід Вікторії у вищезазначений банк відбувався у супроводі свідка – автора даної статті.
Нагадуємо, що Вікторія з суми позики 1000 грн. сплатила 455 грн., а згодом її повідомили, що разом з боргом, нарахованими відсотками, пенею та штрафом вона опинилася після трьох років дії договору в борговій ямі сумою 2700 грн. Після попередньої статті на "Дрогобич Інфо" до нашої героїні подзвонив незнайомець, що побажав залишитися інкогніто, і, представившись представником Приватбанку, запевнив її, що після сплати нею на користь банку 750 гривень (з заявлених раніше 2700 грн.) банк… пробачить їй всі боргові зобов’язання. Але першою, здавалося б, перемогою, стало припинення виснажливих телефонних дзвінків з погрозами і недолугими опитуваннями. Що ж, зібравши спочатку 700 грн., Вікторія знову ступила на поріг банку. Сплативши цю суму через термінал, через декілька хвилин звернулася до керівника відділення Назара Яцишина з проханням надати інформацію про залишок боргу, а вірніше, виписку з рахунку. Відтак керівник тут же звернувся до працівниці банку з вказівкою задовольнити прохання Вікторії. Те, що отримала пані Вікторія назвати офіційною інформацією, чи випискою з рахунку аж ніяк неможливо: написані від руки на маленькому клаптику паперу дві суми (див. фото). Однак, підсумувавши згодом ці дві суми, логічно виникає наступне запитання: як, сплативши 26%-частку з боргової суми число останньої могло збільшитися (2700 – 700 = 2310 грн.)? Навіть винахідливому Ейнштейну на доведення такої теореми не вистачило б усіх років життя.
Зі слів Вікторії випливає, що начебто нарешті крига скресла, і Приватбанк в особі керівника Дрогобицького відділення в приватній розмові пообіцяв певних поступок, хоча копії укладеного Договору жінка досі не отримала. Доля паперового примірника документа, що повинен зберігати у своїх архівах банк, є досі невідомою. Та ось несподівано на домашню адресу жінки приходить лист з Дніпропетровська. Зміст листа може послужити шансом для новопризначеного керівника дрогобицької міськрайонної прокуратури отримати чергове підвищення в службовій кар’єрі. У конверті Вікторія виявила два документи, ознайомившись з якими місцеві юристи довго і до сліз сміялися. Згідно першого документа виявилося, буцімто орієнтовно у травні цього року в далекому Дніпропетровську відбулося засідання суду, на (неіснуючу – Ю.Ф.) повістку якого Вікторія Лишик не прибула. Відтак "суд" задовольняє позов Приватбанку до Вікторії, яка й гадки не мала про його засідання, причому стягує з боржниці аж 500 гривень(!) за послуги адвоката позивача та 45 грн. судових витрат. Таке засідання суду нагадує театр одного актора. Чи відбулося воно насправді, та яка правова оцінка такого документа – відповідь слід очікувати від експертів певних служб. Про те, що цей документ, як то кажуть, шитий білими нитками – не викликає жодних сумнівів. Адже в ксерокопії рішення суду не вказано прізвищ судді та представника секретаріату; відсутні їх підписи та печатка, не вказано також власне яким судом та коли саме було винесене таке "доленосне" рішення. Крім того, з цього документу Вікторія раптом довідалася, що позику взяла на умовах 36% річних на суму залишку заборгованості, хоча впевнена про вдвічі меншу ставку. Єдине, що додає офіціозу неграмотно сфабрикованому на комп’ютері документі – це штамп з підписом невідомо чиєї Дніпропетровської канцелярії. Залишається здогадуватися, що це – канцелярія дніпропетровської колекторської компанії "Рога та копита".
Не меншого "захоплення" викликає наступний пасквіль з логотипом Приватбанку. В цьому документі Приватбанк відверто погрожує і шантажує дебітора, нагадуючи йому про рішення суду та про наслідки зволікання з його невиконанням. "Фізичне невиконання судового рішення (додається), що виникає з вимогами позову, призводить до накладення арешту на все майно, що належить Вам та іншим членам Вашої родини", - йдеться в листі. Загалом чотирма жорсткими заходами впливу на боржницю наголошується в листі. Наприкінці Банк резюмує: " Надсилаючи Вам цей лист, ми робимо черговий крок назустріч, та пропонуємо Вам на підставі ст. 1050 ЦК України та умов договору (цікаво все-таки, яких? – Ю.Ф.) якнайшвидше виконати Ваші зобов’язання перед Банком… Чекаємо Вас у відділеннях банку. З найкращими побажаннями, Ваш Кредитор".
А як начебто добре і сонячно все починалося – лише з 1000 гривень позики (200 доларів США на той час)!.. Неважко здогадатися, що Приватбанк жодних документів не надсилав на домашню адресу Вікторії. Це – лише психологічний паперовий контрнаступ третьої сторони, що досі залишається в тіні – так званої колекторської фірми, послуги якої й замовив банк. Зрозуміло, що ці "послуги" є платними, і цю ношу банк насправді перекладає на плечі самого боржника. Тому й суми до сплати банк малює в результаті такі захмарні. Схоже на те, що через фактично незначну суму Приватбанк дискредитував себе, звернувшись за допомогою до "вишибал" - колекторів. Оцінку їх діяльності, як і самого банку, сподіваємося, незабаром здійснить СБУ та прокуратура. Резонанс про шахрайський трюк Приватбанку вже докотився до деяких київських кабінетів, тож справа набуває щораз ширшого розголосу. Колекторські фірми сьогодні – це ганебне явище в Україні на даному етапі, про заборону діяльності яких вже давно пора прописати статтю в Кримінальному кодексі України, а українським банкам слід обрати європейські цивілізовані правила роботи, переймаючи досвід фінустанов високорозвинених країн світу.
P.S. Уточнення. У попередній статті закралася помилка: Договір з Приватбанком Вікторія Лишик уклала у 2008, а не в 2006 році.
Переглядів: 7184
|
Статтю на цю тему було опубліковано на "Дрогобич Інфо" три тижні тому (Гангстерський терор українського банку), і, здавалося б, питання розкрите та зняте з порядку денного. Однак історія про взаємини ошуканої Вікторії Лишик та Приватбанком отримала цікаве продовження, яке не дослідити та промовчати було б щонайменше нетактовно. 
Але заливаєш тут. Зарубай собі на носі: клієнт завжди правий, тому перш за все банк зобов'язаний, а то, що ти неюрист зразу видно, колектора тобі бракує під подушку.