"Життя - мов спалах"

Надрукувати
Новини
Написав(ла) Ярослав Грицик, "Галицька зоря"   
08.11.2011
ЛистСаме під такою назвою днями у видавництві "Коло" вийшов у світ фотоальбом дрогобицького фотографа і журналіста Ігоря Фецяка. Книга присвячена світлій пам’яті фотомитця, члена Національної спілки журналістів України Олександра Барана, який залишив яскравий слід у душах друзів та близьких і назавжди увійшов в історію Дрогобича.

Презентація фотоальбому відбулася 2 листопада у прес-конференц-залі газети "Галицька Зоря".

У презентації взяли участь журналісти місцевих ЗМІ, дрогобицькі фотографи, друзі та добрі знайомі О.Барана, його хрещена матір Оксана Новосад. Про роботу над фотоальбомом коротко розповів його автор Ігор Фецяк. А відтак учасники заходу ділилися своїми думками і спогадами про Сашка Барана.

10 вересня 2011 року минуло три роки від того трагічного дня, коли талановитий молодий дрогобицький майстер світлини і журналіст Олександр Баран, не доживши кілька днів до свого 25-річчя, загинув в автомобільній аварії. Трагічною виявилася не лише його доля, а й усієї його родини. У лютому 2006 року відійшла у вічність Сашкова бабуся, знаний у місті педагог Геля Шварцбанд, у січні 2008-го раптова недуга забрала маму Олександра Ларису Штівельман, чия смерть стала для юнака важким ударом. Втрату дружини та єдиного сина так і не зміг пережити батько: Роман Баран не дожив до річниці смерті Сашка.

Життя Олександра Барана було коротким, стрімким, як спалах, але так багато він встиг зробити. У неповні 15 років він розпочав друкувати свої світлини у пресі – спершу в дрогобицькій та львівській, а згодом його окремі знімки та цілісні репортажі залюбки брали столичні інформаційні агенції. У 17 років Сашко став наймолодшим в Україні членом Національної спілки журналістів. Згодом співпрацював із УНІАН, агенціями Ройтерс, вітчизняними і закордонними виданнями, працював у прес-службі ФК "Карпати" (Львів). Видав декілька фотоальбомів.

Сашко був цікавим співрозмовником, дуже контактним і комунікабельним, умів знайти підхід до сильних світу цього і на рівних розмовляти зі старшими за віком.

На сторінках фотоальбому "Життя – мов спалах" своїми спогадами про Олександра Барана діляться почесний президент ФК "Карпати" Петро Димінський, міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський, гендиректор санаторію "Карпати", міський голова Трускавця 2002-10 рр. Лев Грицак, гендиректор Міжнародної клініки відновного лікування, професор, Герой України Володимир Козявкін, голова правління СГК "Дніпро-Бескид", заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Олександр Чебаненко, відомі у Дрогобичі люди: Євген Майданюк, Богдан Волошин, Орест Скірко, Василь Танчук, Микола Походжай, Микола Лагодич, журналісти Ігор Фецяк, Петро Мацан, Володимир Турмис та інші.

В альбомі можна побачити майстерні роботи фотомитця Олександра Барана, а також фотографії Сашка в оточенні відомих людей та в унікальних місцях світу.

Переглядів: 3949

Коментарі (5)
 
Знав Сашу як дуже порядну мудру і телерантну людину.Спокійний, завжди усміхнений і привітливий.Дуже і дуже шкода, що порядні і чесні люди так раптово йдуть від нас на завжди, але залишаються в нашій пам яті! Оце пишу, а на очах навертаються сльози.Знав і тата його.Батька також вже немає.Після смерті сина дуже переживав, і не витримало серце...Схиляю голову перед тими порядними людьми, яких вже немає серед нас.Завжди кажу - не робіть нікому зла, бережіть один одного, бо життя таке.коротке!
Рейтинг: 7+ 0-
 
Юрій Петр.........., 07:14 08 листопада 2011 р.
 
Дуже талановитий був Сашко. Дуже подобалось в ньому що він міг робити нереальне, і постійно усміхнений. Я пропоную кожен рік проводити фотоконкурс в честь його нього.
Рейтинг: 3+ 0-
 
макс, 09:56 08 листопада 2011 р.
 
... хочеться просто помовчати... згадати...
Рейтинг: 2+ 0-
 
, 16:34 08 листопада 2011 р.
 
Куди відлітають померлі душі?  
Чи зустрічають їх там янголята?  
Чому не приходять у сні й наяву,  
За що помирають малята?  
Як важко коли втрачаєш людину  
Яка дорога, яку любила завжди. 
Чому вони йдуть від нас? Чому залишають?  
Усі помирають ти тільки своєї черги жди.  
Жди свого часу, своєї долі,  
Свічки, яка вже колись догорить.  
Всі ми люди, всі не безсмертні,  
Але нема чого про смерть нам іще говорить.  
Доки живі то любіть і страждайте,  
Втрачайте і знаходжуйте людей дорогих.  
Помилки свої виправляйте, невдачі долайте,  
НЕ звертайте уваги на них.  
Померлих своїх ви не забувайте,  
На гроби до них ходіть  
Вони біля нас, усе відчувають  
Як живих ви їх любіть.  
А сльози не лийте,  
Вони б не хотіли вас бачить таких.  
Колись ви зустрінетесь, не забувайте  
Вітер любові ще й досі не стих!
Рейтинг: 3+ 0-
 
ю., 21:06 09 листопада 2011 р.
 
Шкода, але я не знав особисто О.Барана, а от відгуки про нього чув завжди схвальні. Сподіваюся, що Дрогобич матиме ще не одну таку зірку, якою був він, тільки от хто нею стане? Наразі не видно такого.
Рейтинг: 0+ 0-
 
Нормальний чувак, 20:35 13 листопада 2011 р.
Додати коментар
Ім’я:
Коментар:

 
© 2008-2019 Дрогобич Інфо → (сайт працює 4211 днів)