Епіграфом до своєї байки хочу взяти слова п. Ганни з коментарів до "казки" дідуся Панаса (зауважте – 11 тисяч переглядів!!!):
"Колись Глібов і Крилов писали байки, бо боялися царів. Нині ми навіть царевичів мусимо боятися. Та вже ж хай будуть краще казки як байдужість. І далеко не всі кричать: не сметь свое мнение иметь. Мудрі прислухаються, задумаються. Совісні зрозуміють, що справді щось не так. Бо всі ми розуміємо, що зараз у нас в Україні щось не так. І молодим треба змінювати світ. Бо їм у ньому жити".
Ганна, 11:52 10 лютого 2012 р.
Після того, як на сайті було опубліковано "Казку про азійсько-дрогобицьку університетську династію або Чому до влади рвуться невдахи і банкрути", один дрогобичанин упізнав себе у герої казки Монаху. За використання у "казці" свого прізвища (яке є загальною назвою) цей громадянин звернувся до суду із позовною заявою щодо стягнення із сайту "Дрогобич Інфо" та редактора газети "Гомін Галичини" Анни Баневської (газета передрукувала цю "казку") по 50 тис. грн. компенсації за образу честі та гідності. Хочемо наголосити, що пані Баневська зараз вагітна - то про яку честь йдеться?
Я вам розкажу всьо по-простому, без усяких викрутасів. Як гадаю, так вам і вповідаю. Писати байки – справа просвічених грамотних людий, а мині бабці з гірького села дуже тєжко перо в руках тримати. Хочесі мені взяти вила (або й "перо" по-адєсски), тай проштрикнути того хама-журналюгу, що споганив таку файну інституту, про яку ся писало в Інтернеті. Він мого простакуватого діда Панаса піддурив, пообіцєв подарувати мобільного телєхвона, тай дідо взєв усьо письмо на себе. А найбільше ня болит, що той писар сплюгавив тих ладних і моцно вчених людий, що ся там учат – спудеїв, тай тих, що там їх учат і мучат – прохвесорів. Прямо взєв – тай плюнув у писок всяким сміттьом, що ся їх навпростець стосує (як кажут у телєвізії – династії, корупція, невігластво, банкрутство тощо). Обпаскудив всякими ганебними словами тих невинних і бідних як церковні миши людий, поназивав їх хабарюгами, злодюгами, династюгами та иншими куревськими словами.
Хочу вам вповісти єдну байку про єдну Чорну Пані, абисьте всьо знали направду. Я ся її не бою, бо вна не наркоманка. Але і я не поетка, Езопа-Глібова-Крилова не знаю, то буду казала прозов. Мині тото всьо розказали люди, що ї добре знают. Вна як надфуркотит на своїй машині, то всі кури, гуси і опецькуваті діти тікают аби не роздушила. А крутитисі мусит дуже добре, бо вна вдовиці, має свої діти і внуки. Умер ї чоловік – був великим начальником, директором інституту. Він і її тоже зробив начальницев, якимось дохтіром від фільозофії, диканом у Самборі. Кажут, що купив їй ту дипльому в єдного київського гакадеміка, його книжку про лімітрохви (то певно якісь глисти або панчохи ?) тутка в Дрогобичи "задурно" видрукували, тай продавали людьом аби мали в що рибу завертати.
Вна сі пхає на місце чоловікове, хоче керувати інститутом, бо вни звикли жити гонорово, м’єсо й молоко їсти й пити щодня, а свіжу копійку тринькати за границев через день. Мают велику хатисько, кватирів много тай треба купу гроший за газ платити. А ще бинзина теперка дорога, а в них тих заморських дорогих машин до шляка. Той журналюга казав про якісь вольви, ауді, мазди та інші колісниці, що, певно, куштуют так, як єден добрий літак у Януковича або в Обами. Аби на такі машини заробити своїм мозольом, то треба в Сибірах робити (або сидіти), а не пана бренькати і людські грошики, доляри та єври рахувати пальцєма з манік’юром.
А ще тота Чорна Пані дуже дбає за діти. За людські троха менше, а за свої то страх як дбає. Єдна донька розведена, а син ще не вженений, але кажут, що файний кавалєр. Треба всім помочи. Обоє дітваків ся вивчили в інститутах, мають якісь тоти дисерації тай роблят під крилом маминим якимись замісниками диканів. Певно троха бідуют, бо дуже звикли, що їм як царенятам всьо ся приносило на золотій тарелі. А тепер трохи ся прикоротило, халява ся урвала. Дідо з бабов були прохвесорами, діти теперка доценти, а скоро будут прохвесорами, і внуки тоже будут прохвесорами в інституті. Отака нам біда… Тай ще біда – бо внуки хочут по-модньому вбиратисі, треба купу гроший на лахи. Мусит гарувати, тому й хоче панувати. Найбільше ня дивує, що вна має велику пенцию, бо вже підстаркувата, як я, а ще хоче крутити всяким гендлем. Але я колгоспна пенціонєрка, а вна має тоту науково-комуністичну підвищену пенцию (керувала "ячейков"), певно більшу, ніж у нас півсела разом дістає.
Ще розказуют люди, що Чорна Пані має і в Кийові кватирю, і в Карпатах хатку із слугами, і за Карпатами готель, де ся всі викладачі зупиняют, як лєкції читают, і ще хмара якихось инших нерухомостей та миліонів. Ото тіньова схемка! Цалий бізнес! Де ся тота податкова та тото СБУ дивлят ?! Бідна Юлька сидит невинна, а дрібні жуліки далі хочут брати хабарі за вступ, крадут і дурят бідний нарід, тай ся з того наживают як блохи-кровопивці. Але такі наглі, що ся нахабно пхають далі до державного корита. Треба порахувати їх зарплату від тоди, як ся вродили, тай запитати: десь тоти багацва за той куций час взєв, у когось накрав ? Отака проста арихметика…
Мала би совість тота Чорна Пані! Доста панувати, треба ся попхати вбік, аби инші щось людське з тим інститутом зробили! Але їй добре, тай вна їзде по Кийовах, плаче по кабінетах і тому Табачникови руку цюлює аби стати ди-ректорков. Ганьба! Не дивитсі, що стара, слаба (бо кажут, що постійно їст якісь білі "кольоса"), вдова… Нє, вна хоче панувати і фертиг! Не боїтсі навіть опришків, що її колись писок скотчом заліпили, а фазенду бомбанули! Пора ся схаменути, бо є людські сльози і є Божа кара!
Р.S. Приїзджьив мій правнук зо Львова. Каже, що там ся вчити лекше, бо на нього дивлятся не як на вівцю, аби скубнути шерсти, а як на людську дитину. Тай ректори там – молоді здорові хлопи (крім Какарчука), що годні покерувати світом і освітою, а не якась підстаркувата Чорна Пані (Пенціонєрка). Найбільше ся дивую тим викладачам. Невже вони не розуміють, що в умовах конкуренції, щоб вистояти самостійно або витягнути провінційний райцентрівський педагогічний університет хоча б до рангу педагогічного інституту Львівського національного університету імені Івана Франка, обтяжена багатьма проблемами жінка пенсійного віку, яка цілковито завалила службу на своєму соцгумному факультеті, просто не спроможна. Хай мудрий задумається і зробить висновки ! А немудрий, але хитрий, хай опановує основи спекуляції та забиває місце на дрогобицькому ринку. Така, як кажут, у нас у селі – селяві. "І молодим треба змінювати світ. Бо їм у ньому жити".
Переглядів: 13406
|