 Пелех Юрій Володимирович. Народився на Житомирщині у сім’ї вчителів та священиків. Принагідно відмічу, що і нині наша педагогічна династія нараховує 22 діючих освітянина. Після закінчення школи із відзнакою вступив до Рівненського державного педагогічного інституту, який успішно закінчив. Під час навчання в інституті був обраний студентським деканом, а на старших курсах працював вчителем сільської школи. Незабаром був запрошений на роботу до Рівненського економіко-гуманітарного інституту (нині Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука – ВНЗ ІV рівня акредитації).
Тут, упродовж майже 20 років пройшов шлях від асистента до професора кафедри педагогіки. Захистив докторську дисертацію після закінчення докторантури Інституту вищої освіти НАПН України. Понад 15 років працюю проректором з міжнародних зв’язків та наукової роботи. Вже два роки є радником Голови державної служби інтелектуальної власності МОНМС України. Одружений. Дружина докторант Рівненського державного гуманітарного університету. Виховуємо сина та доньку.
2. Що Вас зв’язувало з Дрогобичем раніше?
Одне скажу без сумніву – наукова робота. Ще під час навчання в докторантурі публікував свої праці у фаховому виданні ДДПУ "Молодь і ринок". Досі маю теплі спогади про його головного редактора. Після ініціювання моїми колегами (проф. А.С. Дем’янчук (нині ректор МЕГУ) та покійний проф. В.І. Завацький)) відкриття спеціалізованої вченої ради у Рівненському державному педагогічному університеті, викладачам Дрогобицького вишу було надано підтримку щодо захисту дисертацій в тому числі і мною. Не без гордості відмічу, що є представником наукової школи академіка Миколи Борисовича Євтуха, а один із його перших учнів багато років поспіль займає адміністративну посаду саме у Дрогобичі. Також з багатьма колегами – працівниками цього вишу упродовж тривалого часу контактую з питань акредитації та ліцензування, в тому числі і перебуваючи разом у складі державної інспекції навчальних закладів України. Отож, як бачите, науковий світ є досить тісним і як правило не поділяється на "свої" та "чужі".
3. ДДПУ має власну історію розвитку, ви бачите її продовження?
Безсумнівно. Університет є справжньою перлиною освітянської думки на Галичині. Маючи власну історію, для багатьох поколінь знаних і поважних людей він став Аlma Мater, а також сприяв розвиткові української освіти і науки в цілому. Оскільки я народжений у вчительській родині, на Новоград-Волинщині – батьківщині Лесі Українки, то з малечку навчений цінувати національну культуру, освіту та науку, релігійні традиції. Та цінуючи набуте не слід забувати про перспективу. Тому вважаю за необхідне здійснити серйозну модернізацію університету.
4. Ви реформатор? Які нові зміни чекатимуть на ДДПУ?
Так, за духом я реформатор. Але не прихильник бульдозерних реформ. Спираючись на напрацьоване колективом університету, у разі обрання ректором планую здійснити такі кроки:
• сприятиму діяльності профспілкової організації та інших громадських інституцій з питань соціального захисту працівників університету;
• допомагатиму молодим викладачам у вирішенні житлових проблем шляхом залучення коштів з університетського фонду, державного та місцевих бюджетів;
• надаватиму реальну підтримку викладачам та співробітникам університету, які досягли пенсійного віку;
• буде модернізовано матеріальну базу університету (будівництво під’їзних шляхів, реабілітаційного центру, спортивних споруд, створення нових приміщень для електронної бібліотеки, читального та конференц залів, спеціалізованих аудиторій);
• збережено статус університету відповідно до нової редакції Закону України "Про вищу освіту" і збільшено його бюджет (відкриття нових, дефіцитних на ринку праці спеціальностей(в т.ч. для навчання іноземців), магістратур, аспірантур, докторантур, ще однієї спецради, створення ліцею, коледжів в складі університету та ін.);
• завдяки задіянню коштів іноземних благодійних освітніх фондів та грантів (особливо програма "ТЕМПУС") буде організовано європейський центр якості освіти, європейські освітні студії, IT центр, обмін студентів і викладачів за різними програмами ("ЕРАЗМУС").
5. Через скільки часу могли б відбутись позитивні зміни у разі Вашого обрання на посаду ректора ДДПУ?
Хотів би відразу розмежувати це питання. З вище зазначеного можна зробити висновок, що дещо з моєї програми може бути реалізованим уже впродовж першого року роботи, окремі положення потребують більш тривалого опрацювання, а ось кардинальні зміни слід очікувати (виходячи з власного практичного досвіду) через 3 роки.
6. Є побоювання, що при очолювані новою людиною "чужаком" будуть масові звільнення?
Хотів би відразу заспокоїти увесь колектив. Жоден професіонал-патріот не буде звільнений з посади, яку обіймає або "стримуваний" щодо професійного зростання. При цьому зауважу, що деякі з нинішніх претендентів, знаходячись на адміністративних посадах висувають серйозні програмні обіцянки, які обов’язково потрібно буде виконувати, залишаючись на цих посадах у подальшому. Зрештою, будь-які кадрові питання виноситиму на розгляд колективу і тільки після думки колег прийматиму відповідні рішення.
7. Проблема хабарництва не нова для всіх навчальних закладів. У Вас є ліки від цієї хвороби?
В університеті, в якому я нині працюю, на запитання до студентів (зокрема, з таких віддалених областей як Закарпатська): "Чому Ви обрали для навчання саме цей заклад?", чи не кожен відповідає: "Не потрібно платити за вступ та складання сесій". Так, що, рецепт є і він діє. Але, це питання, на мій погляд, повинно розглядатися ще й у площині економічного розвитку держави, і ним займатися повинні професіонали. Я буду залучати усі передбачені законом механізми підняття добробуту професорсько-викладацького складу (як, скажімо, виплата премій та матеріальної допомоги, оплата викладачам за наукові досягнення та додаткові консультації студентам та ін.). Повірте, що потенціал і можливості робити це у такому університеті є.
8. Як керівництво МЕГУ, де Ви нині працюєте, поставилося до Вашого балотування на посаду ректора у ДДПУ?
Передусім зауважу, що у закладі, де я нині маю честь працювати завжди заохочувалися здорові амбіції. Саме за підтримки ректора МЕГУ професора Анатолія Дем’янчука тільки за останній рік двоє моїх колег захистили докторські дисертації. Практично кожного засідання вчена рада МЕГУ затверджує рекомендації щодо присудження вчених звань професора та доцента. Таким чином, кожен, хто прагне займатися науковою роботою або підвищити свій професійний рівень знаходить розуміння з боку Анатолія Степановича. Очевидно, не був винятком і я та мої прагнення реалізувати себе на новому рівні.
9. Ви готові зробити Вашу роботу прозорою і зрозумілою не тільки для викладачів і студентів, а й для місцевих ЗМІ?
Знаєте, для мене Європейські цінності не модне словосполучення. Демократія, прозорість та толерантність - це те, чим керуюсь у повсякденній роботі. Іншими словами, всяке адміністративне рішення прийматиму враховуючи позицію колег, спираючись на серйозні соціологічні дослідження, а також враховуючи громадську думку, виразником якої у сучасному суспільстві очевидно є мас-медіа. До речі, у Рівному я був одним із ініціаторів створення факультету журналістики і, між іншим, вважаю, що такому факультету є місце у структурі Дрогобицького університету. Окрема тема - взаємодія із студентством. Саме воно у всі часи вирізнялося свіжим поглядом та прагненням до змін. Отож на студентів я покладаю великі надії. Тут очевидно в нагоді буде мій досвід взаємодії із європейськими вишами (Польщі, Угорщини, Німеччини) - там студентське самоврядування на зовсім іншому рівні. Скажу так: більш дієве та більш практичне. А тому - маю багато ідей з надання реальних прав студентському самоврядуванню (в т. ч. фінансових), організації навчальних, культурних обмінів, студентських товариств, клубів за інтересами та ін.
10. Судячи з аплодисментів, Ваша промова сподобалась присутнім в залі. На скільки Ви оцінюєте власні шанси на перемогу?
По-перше, хотів би подякувати всім присутнім під час зустрічі за підтримку. Вкотре переконався, що люди, які працюють в університеті є глибоко інтелігентними, порядними та толерантними. По-друге, серед вражень від зустрічі, відчув, що більшість з присутніх чекають на позитивні та сучасні зміни. Отож, готовий послужитися колективу і бачу власну перемогу реальним кроком до перетворень в університеті. Звісно, багато що залежить і від людей. Під тиском та з примусу, напевно, рішення не приймаються, а зміни на краще не відбуваються. Тому, хочу вірити, що конференція трудового колективу прийме зважене відповідальне рішення, а саме обрання нового ректора відбудеться із дотриманням законодавства про вищу освіту і під час голосування не буде жодних порушень. Користуючись нагодою, звертаюся до колег: "Використайте свій шанс на зміни. Будьте Українцями на ділі!".
Переглядів: 8128
|
А казочки про те, що він зробить для універу, після обрання, кожен гаразд розказувати! 
)) Пелех вискочка і папин/мамин синочок. Деяким хфілософам, треба навчитись читати між рядків, а не приймати на віру все, що написано. Напевно Софокл=Пелех=Анжела 
