 Слава Ісусу Христу. Шановна редакціє, до Вас звертається о. Тарас Гарасимчук (парох храму Пресвятої Трійці). Маю прохання, щоб Ви опублікували мою статтю, як відповідь на публікацію на Вашому сайті за 04.08.2012 "Церковний шлюб - пережиток та обтяжлива формальність?" (авторства Марії Петрів). Конт. номер тел.: 3-96-21.
Чуюся до обов’язку дати відповідь не так на публікацію на сайті droginfo.com.ua під назвою "Церковний шлюб – пережиток та обтяжлива формальність?", як на коментарі до неї. Постараюся бути максимально відвертим і не маю на меті нікого образити.
Прочитавши зазначену інформацію на даному сайті, направду був втішений, бо створилася добра нагода, відповідаючи тим молодим людям, дати інформацію про процедуру отримання в УГКЦ святого Таїнства Подружжя. Однак через певний час мені відпала охота це робити, оскільки коментарі і тон у них нагадували ситуацію нещодавніх новин, в яких показали сюжет бійки молодиків на одній із станцій столичного метро. Найбільшим дикунством у цьому, вибачте, дикунстві був вчинок молодої людини, яка підбігла до скопаної і лежачої безборонної особи, наносячи останній удари своєю ногою. А найголовніше: відходячи від потерпілого, той, що наносив удари, чувся великим "героєм".
Остаточним поштовхом до написання цієї статті стала подружня пара, яка прожила у цивільному шлюбі понад тридцять років, і підготовлялася до прийняття Святого Таїнства. На моє запитання, а що ж все таки привело вас до рішення повінчатися, відповідь була наступною: доки будемо ховатися перед Богом, як це робили впалі Адам та Єва; жили ми як жили, а помирати потрібно.
У даній статті постараюся дати відповідь на всі поставлені у коментарях запитання, пропозиції та закиди, хоча свідомий, що буде як у тій притчі з батьком, сином та ослом. Її зміст:
- батько веде осла, на якому їде син. Коментар людей: молодий їде, а старий йде;
- син веде осла, на якому їде батько. Коментар: старий всівся, а дитини не жаліє;
- обидва їдуть на ослі. Коментар: диви, які збуї і мучать скотину;
- обидва йдуть, ведучи осла за вуздечку. Коментар: не розумні, маючи скотину, йдуть пішки.
1. Слово до тих, хто не є членом УГКЦ або є не віруючий
Звичайно, лише єдина Католицька Церква має монополію на істину у справах віри і моралі. Ми, католики, у це віримо. Інакше не має сенсу бути у церкві, що не посідає істини. У даному випадку не хочу образити тих людей, які належать до інших церков, бо, напевно, вони також вірять, що в їхній церкві є істина. Однак із Божественного писання випливає, що Христос заснував свою Церкву на скалі-Петрі. І це дає нам підставу вірити у правдивість Христової Церкви, що збудована на Петрові і ми переконані, що ворота аду не подолають Її. Правдивість цих слів неодноразово підтвердила історія. Тому недоречно є ображати почуття мільйонів вірних Української греко-католицької церкви, це наше право сповідатися, причащатися, шлюбуватися і так дальше, одним словом ісповідувати та виявляти свою віру у той спосіб, який для нас є святим і незмінним. А якщо хтось не вірить у Таїнства Церкви, так як віримо ми, то це, погодьтеся, не наша трудність.
Загальновідомим є той факт, що о. Бачинський шлюбує на другий день після звернення людини до нього. Добре це чи зле - не мені грішному судити. Часто сьогоднішній українець говорить, що не має різниці, яка церква. Ось маємо перший приклад різниці. Католицька церква зобов’язує священнослужителя перше, аніж уділити Святе Таїнство, провести навчання, усвідомити людину і воцерковити. Якщо Православна церква цього не зобов’язує, то це виключно її внутрішня справа. Хоча знаю непоодинокі випадки, коли священики Православних церков рекомендували подружнім парам пройти курс передшлюбних наук, які у нашому місті централізовано проводить УГКЦ.
Впродовж останніх двох тисячоліть часто були спроби переслідування Церкви. Такі часи блаженний Іван-Павло ІІ називає благословенням. Заклики, які звучать в коментарях згадуваної публікації, вбивати чи знищувати священиків свідчать або про невихованість чи хворобливість тих, хто до цього закликає, або про їхню нетерпимість до всього Божого. Як приклад, приводжу ситуацію 40-50-х років минулого сторіччя. Скажіть, чи міг священик, який не мав зброї, війська та інших силових структур, бути небезпечним для такої страшної атеїстичної і людиноненависницької системи. Скажемо, ні. Постає запитання: чому саме духовенство нищили найперше? Значить зброя священика, Слово Боже, було великою загрозою для їхньої звірячої поведінки і злих помислів. І сьогодні, Слово Боже, яке голосить в імені Церкви священство, стає загрозою для свавілля, якого може допускатися людина. Тому легше для неї, щоб не було тих, хто буде голосити слово Істини. Саме тим можу пояснити позицію людини, яка би вбивала… Однак, друзі, вас сьогодні мало, тому вбивати не будете. А якщо вас стане багато, то в історії людства буде ще один період благословення, а саме період ісповідництва і мучеництва.
2. Слово до тих, хто є членом УГКЦ
2.1. Велике спасибі всім тим, хто своїм коментарем даної ситуації виявив свою християнську зрілість і не завагався стати на захист своєї Церкви. Лише відважні і глибоко духовні миряни можуть у пристойний спосіб виявляти свою позицію, толеруючи особу опонента. Дякую вам.
2.2. Дорогі греко-католики, вважаю, що ваші негативні вислови у даній публікації спричинені або незнанням, або нерозумінням або, не виключаю, негативною поведінкою особи, яка представляє Церкву. Однак переконаний, що всі ви, без винятку, хочете лише добра і процвітання своїй Церкві-Матері і бажаєте бачити своїх священиків праведними перед Богом і людьми. Таке бажання наштовхнуло вас до висловлення своєї позиції чи якогось обурення.
Перш за все усім нам потрібно навчитися кількох справ:
1. Бути ввічливими і тактовними. Вміти висловити свою точку зору чи навіть обурення у такий спосіб, щоб воно було почуте, однак не образило іншої особи. Якщо ми цього не дотримуємося, то у нас не все в порядку із духовністю, культурою та відчуттям самокритики.
2. Вміти триматися тематики. Молода особа висвітлила свою проблему, з якою вона зіштовхнулася: "ось який перелік потрібного нам дали, що потрібно принести та зробити, щоб нам дали шлюб". А ми почали за пости, машини, празники тощо. Якщо є актуальними і ці питання, їх потрібно піднімати і обговорювати, не скидаючи поважних тем до помийної ями.
3. Як на мене, такий спосіб висвітлення не є найкращим для покращення ситуації у наших парафіях, якщо, насправді, ми такого покращення хочемо. Творімо церковні організації чи будьмо членами існуючих внутріцерковних спільнот, а Устав парафії та Канонічне право регулює всі ті питання. Саме через пасивність мирян часто-густо багато речей занедбуються. Блаженніший Святослав у синодальному посланні "Жива парафія - місце зустрічі із живим Христом" закликає і заохочує мирян до співпраці із своїми пастирями у розбудові живого організму Церкви.
4. Цілком погоджуюся із думкою, що багато людей, які висловилися щодо вище згадуваної публікації не є практикуючими християнами і парафіянами. На підтвердження своєї позиції наведу простий приклад. "Правила та вимоги…" про які йде мова, не є секретною інформацією, адже вони публікувалися у парафіяльному часописі "Святотроїцький Собор", а також є виставлені на офіційному сайті катедральної парафії katedra.org.ua.
Виглядає, що ви ніколи не заходите на церковні сайти. Тому виставлення даної інформації на сайті droginfo.com.ua і стало для вас сенсацією. Будьте активними членами парафіяльних спільнот і будете більш обізнані із зарядженнями Церкви.
2.3. Щоб зрозуміти відповіді на поставлені питання, потрібно знати природу Церкви. Христова Церква, яка є заснована на скалі Петра, і до якої ми належимо, є Божою інституцією, в якій поєднано Божим Провидінням Його святість і гріховність людини. Тому все, що належить до проповідування Слова Божого, життя у Святих Таїнствах і молитві Церкви, святі обряди, які є зовнішній виявом Богопочитання, – є святе і непорочне. Все інше – витвір людини, а людський елемент у Церкві часто є гріховним. Однак кожен член Христової Церкви покликаний до святості і, то незалежно, чи він священик, чи монах, чи мирянин.
Христова Церква є також ієрархічною структурою, і ця ієрархічність випливає із догми про Пресвяту Трійцю. Не буду заглиблюватися у ці тлумачення, а то вийде не стаття, а богословський трактат. Видимим Головою Церкви є апостол Петро, на якому збудував Христос свою Церкву. Його наступниками, і цього не заперечує жодна некатолицька церква, є папа римський. Він є видимим символом єдності Вселенської (католицької) церкви, яка складається із помісних Церков: Римської, Коптської, Української, Мелхітської, Румунської і так дальше. Кожна така Церква має свого Главу, який євхаристійно об’єднаний із папою римським і є символом єдності своєї місцевої церкви (патріарх, верховний архиєпископ, митрополит). Кожна помісна Церква складається із єпархій та екзархатів, які очолюють єпархіальні єпископи чи екзархи і творять євхаристійну єдність із своїм Главою. Єпархії та екзархати складаються із парафій, на чолі яких є парох, і ті парафії творять євхаристійну єдність із своїм єпископом. Таким чином встановлення меж парафій не є поділом на сфери впливу, бо кожен парафіяльний священик має лише делеговану владу в імені свого єпископа уділяти Святі Таїнства та проповідувати Слово Боже. Рівнож, євхаристійна єдність вказує на приналежність до Церкви, а також, і це засадничо, що центром життя церковної спільноти є Христос, який залишився у видимому світі, як каже апостол Павло "той самий вчора, сьогодні і навіки" під видами Найсвятіших Таїнств Тіла і Крові.
2.4. Церква сповняє місію навчання, освячення та керівництва. Тому перше чим сповнити уряд освячення, потрібно сповнити уряд навчання. У євангелії від Матея Христос чітко дає наказ апостолам іти навчати, а лише тоді хрестити. У тому всьому Церква встановляє певні правила і приписи, їх називаємо канонами (місія керівництва), які регламентують життя і адміністрацію Церкви. Тому УГКЦ керується Кодексом канонів східних церков, у якому зібрані 1546 канонів із своїми параграфами та підпунктами. Цей Кодекс для східних церков цілого світу є затверджений папою римським.
2.5. Повірте, як людині, мені було б набагато простіше поступити так, як наводили у приклад православного священика, однак я є священнослужителем Католицької церкви, на вірність якій я присягав. А вірність виражається не у самоуправстві, а у послусі, який основується на любові і регламентується канонічним правом.
2.6. Щоб шлюб був важний і законний, його має уділити компетентна влада, тобто єпархіальний єпископ або парох. Поза межами своєї парафії наречені можуть прийняти Святе Таїнство Подружжя, отримавши канонічний дозвіл від свого пароха чи місцевого ієрарха. В іншому випадку таке подружжя є незаконне. У моїй практиці не було жодного випадку, щоб я комусь не надав або мені не було дано дозволу на уділення Таїнства.
2.7. Є недопустимим, щоб наречені греко-католики брали шлюб у православній Церкві, хіба вони не можуть звернутися до свого (священика УГКЦ) чи іншого католицького священика. При тому їхнім завданням є ствердити перед православним священиком, що вони є католики, лише через брак Католицької церкви у тій місцевості, вони прибігають до послуг Православної церкви. Це саме стосується і православних, які мають приймати Святі Таїнства у своїй Церкві, хіба такої немає, то католицький священик вправі уділити таке Таїнство. В протилежному випадку такий шлюб є незаконним. Якщо хтось такого проступку допустився, потрібно дану ситуації ввести у правове канонічне русло.
2.8. Документи, які потрібно зібрати для отримання Таїнства Подружжя, не є видумкою поодинокого священика. Ті, що брали шлюб в УГКЦ, знають, що всюди вимагають:
- довідку про хрещення. Її видає кожна парафія безплатно на основі запису у книзі реєстрації хрещень або на основі свідків хрещення. Видавши довідку, у парафії вноситься зазначення, що такий документ видавався і для чого призначений. Адже беруть довідки про хрещення не лише для шлюбу. Також, священик, який уділив Таїнство Подружжя відповідним бланком повідомляє парафіяльний уряд, де був хрещений наречений чи наречена, а парох, який отримав таке повідомлення, вносить у книгу хрещень та парафіяльну книгу позначку, що така особа є вінчаною. Такий механізм зменшує ризик даній особі повторно неправосильно уділити шлюб;
- священик, який уділятиме шлюб, зобов’язаний дослідити, що кандидати не мають канонічних перешкод. Тому голосяться оповіді як за місцем проживання нареченого, так і нареченої. І тоді парох парафії, де не буде відбуватися шлюб, повинен надати довідку про прочитання оповідей. Трудність в отриманні такої довідки полягає у тому, щоб за місяць до вінчання зголоситися до пароха, а за тиждень – забрати довідку. Якщо врахувати, що кожний християнин зобов’язаний у неділі і свята брати участь у Божественній Літургії, то трудності взагалі не має.
2.9. Зазначені молитви, які мають знати наречені, це рівень дитини 2-3—го класів, коли вона приступає до Першої сповіді та урочистого Причастя. Якщо християнин практикує молитву, то всі ці молитви входять у щоденне правило.
2.10. Людина, яка каже, що їй не має потреби вчитися, не є відповідальною особою. Тому і хизується, що сім років є публічним грішником, живучи на віру. Мені не відомо, щоб Господь Бог відміняв шосту заповідь чи когось звільняв від дотримання цієї вимоги. Також, якщо б ви відвідали курс передшлюбних наук, то напевно знали б, що виявлення перешкоди прилюдної пристойності не належить до осудження тих, хто цього допустився чи зневаження дітей, які народилися поза шлюбом. Виявлення такої перешкоди потрібно для важності шлюбу. Наводжу приклад. Подруги проживали у шлюбі понад двадцять років. Нажили двох синів і, в принципі, добре жили. В один прекрасний день до їхньої хати зайшла молода особа, зовнішність якої нагадувала господиню хати. Так – це була дочка, яку у студентські роки ця леді залишила у пологовому будинку. Гостя не претендувала ні на що, тільки побачити і подивитися у вічі своїй матері. Через кілька годин спокійного спілкування відвідувачка поїхала, а сім’я … розпалася. Це сталося тільки тому, що був скритий сам факт існування дитини у нареченої. Це зовсім не означає, що вона не мала права вийти заміж. Дана особа повинна була сказати про це своєму нареченому. Оскільки цей факт був скритий, у самому корені шлюб був недійсний.
2.11. Я не є до кінця компетентний у питанні функціонування церковного суду. Однак знаю, що на даний час компенсовуються затрати суду у касу єпархії у розмірі 1200 грн. Крім цього існують надані єпархіальним єпископом певні знижки чи звільнення від покриття витрат, тільки потрібно подати підтвердження про свій матеріальний стан. Мені не є відомим факт, щоб суд не розглянув справи через брак коштів у позивача.
2.12. Гроші… Без них зле і з ними біда. Мені невідомо, щоб у парафії, яку я очолюю, хтось із священнослужителів (а їх є 4 парафіяльних і 2-3, що проходять душпастирську практику після свячень) чи служащих вимагав грошей, встановлював таксу чи не сповнив свого уряду поки йому не заплатили. Чому у "правилах і вимогах…" є зазначено два пункти щодо коштів. Устав парафії дозволяє просити покриття заитрат, які йдуть виключно у парафіяльну казну. Ми просимо покрити 20 грн. При цьому, я у кожної пари запитаю: чи спроможні вони це зробити? Сподіваюся, що тим особам, які виставили це на публічне обговорення стане сміливості підтвердити правдивість моїх слів. Взагалі не говориться про покриття цих коштів особами, які є активними парафіянами, і часто прикладаються своїм різноманітним служінням для добра парафії. "Лічильник на затрати": 15 грн. – свідоцтво про шлюб (зайди у магазин "Свічадо" і взнай ціну цупкого бланку); пересилка листів із повідомленням, про які йде мова у попередніх пунктах – тому не знаю, я не математик, чи залишаються кошти для потреби вимірювання затрат електроенергії чи тепла. Якщо у когось склалося вражіння, що тут йдуть розрахунки на кілька десятків, сотень чи тисяч гривень, то сума - 20 грн. і кошторис, що вона покриває, розвіває будь-які підозри. Інший пункт щодо третьої частину для дяка від священика, то цей звичай є із-за непам’ятних часів. Браття, корупція – це коли людина не сповняє свого обов’язку, поки їй не заплатять або встановляє тарифи, на які не має права. Якби у "правилах та вимогах…" була зазначена сума, то це було б непорядно із нашого боку. Запитання: скільки то коштує? або що з мене?, а при тому витягання купюр і часто хизування ними, є певним викликом та спокусою навіть для священика. Щоб вказати людині, що Свята Тайна не має вартості, а також захоронити священика чи служащого від спокуси, а також, виходячи із слів Христа "кожен робітник вартий своє винагороди", а також те, що священики УГКЦ живуть виключно на пожертви мирян – задля того є внесений цей пункт. Проте ніколи священик не стоїть над нареченими, чи охрещеною дитиною, чи померлою людиною і не чекає, поки йому заплатять. Виконавши требу, священик йде геть. Браття, це є добровільна справа кожного чи подякувати чи ні, так як і бути членом Церкви – справа добровільна і свідома. Тому той, хто причисляє себе до Церкви в цілому і до парафії окремішньо, має бути свідомий, що храми чи інше церковне майно набувається та утримується в нашій Церкві виключно за пожертви парафіян. Утримання священика – це виключно завдання парафії. Прошу не робити із цього сенсації, і не брати до уваги великі парафії. Їх у Самбірсько-Дрогобицькій єпархії є 15 відсотків. 85% – це як було у коментарях "10 номерів при трасі на Старосамбірщині". Неварто порівнювавти ситуацію в Україні із ситуацією в Італії. Священики, які душпастирюють в Італії для українських заробітчан, є на повному отриманні італійської римо-католицької Церкви. Не знаю, чи вам відомий цей факт, що більшість священиків нашої Церкви не є соціально захищені, тобто що роботодавець (парафія) не спроможний сплатити відповідних податків. Кожна парафія виходить із своїх можливостей, тому часто замість відповідної винагороди утримує священика частково продуктами. Щоб все це знати, треба належати до парафії і бути її активним членом. Це і є відповідь, чому малі спільноти щомісячно вносять певну суму із кожного двору на утриманя храму. Не думаймо, що якщо церква збудована і помальована, то нащо їй гроші. Зайдіть у крамниці церковної утварі і поцікавтесь: скільки коштують ризи, свічі, лампадна олія, ладан тощо. А ще хочеться у храмі поставити живі квіти. Сподіваюся, що кожний орієнтується, яку суму виносить найпростіший букет, а їх потрібно кілька і т.д. Зовсім не погоджуюся із думкою щодо "церковних хоромів". Храм – це дім Божий, це дім молитви. У ньому, а ми це віримо, живе утаєнний Христос. Знаємо із Святого Письма, як цар Соломон облаштовував храм для Бога Ізраїля. А історія України говорить нам про величезні собори і маленькі каплиці та церковці по всій землі руській, які утримувалися із десятини кожного члена Церкви. Можливо нам потрібно звернутися у своїй жертовності також до біблійного припису десятини. Пишу нам, маючи на увазі і священиків, і мирян. І тоді відпаде у нас питання, а для чого у Дрогобичі стільки церков. Храми будують віруючі люди. Якщо ми ними є, то таке питання не може стояти на порядку денному. Якщо ми не віруючі, то що нас обходить кількість храмів. Чи може боїмося стати віруючими???
Зовсім не розумію закидів щодо соціальної праці Церкви. Той, хто це писав, чи він цікавився тим питанням? Якщо б він поцікавився, то знав би, що парафія Пресвятої Трійці утримує благодійну їдальню, в якій щоденно харчуються майже 30 осіб потребуючих. Зайди о 13.00 год. на вул. Чорновола, 2 і переконайся. А там взнаєш, що є Карітас, який займається дітьми-інвалідами, дітьми вулиці, особами, які потерпіли чи потерпають від домашнього насильства. Там взнаєш, що є церковний реабілітаційний центр "Назарет" для узалежнених від наркотиків і алкоголю. Не говорю вже про дитячий садок "Ангелятко" та про інші просвітницькі ініціативи Церкви. Поцікався, і якщо ти справді є великим благодійником, то ми партнери. Можемо, якщо є потреба, об’єднати зусилля.
2.13. Цілком зі всіма згідний, що священик повинен жити скромно, про те він не може бути веселим нищим. Запізнюватися на празники – це не є чеснота до наслідування. Повнота чи худорлявість будь-якої людини не залежить від посту. На це питання краще б дали відповідь лікарі чи дієтологи. Бо можна цілий піст їсти печену картоплю та капусту, а ще хоча б у неділі - вареники з картоплею і грибну підливку підбиту борошном, і як результат сорокоденного посту - 2-5 кг плюсу. Що значить - іномарки? Скажіть, яка є українська машина, щоб, придбавши її, хоча б 5-7 років від’їздити без капіталовкладень у її ремонти. Також слово іномарка голосно звучить, проте потрібно подивитися на рік випуску, спосіб пригнання, оформлення і багато похідних. Пересічний парафіяльний священик не може похизуватися ані джипом, ані лексусом, ані іншої із наворотами автомашиною. Також варто знати, хто із якої сім’ї походить, де знаходяться батьки священика чи його дружини, а часами і сама дружина. У багатьох знайдемо їх далеко за межами України. Тому всі ці питання є дуже неоднозначні і все підганяти під один шаблон є неправильно. Хочу чітко прояснити, що церковна скарбонка і сімейний бюджет священика не є одно і те саме. Парох не є той, хто тримає чи торкається церковних грошей. Для цього є відповідні люди із церковної громади, вибір чи призначення яких регламентується Уставом парафії. Якщо у якійсь парафії так не є, то є повна підстава вимагати у парафіяльного уряду війти у канонічну колію чи звертатися до місцевого ієрарха, щоб він своїм втручанням навів порядок.
2.14. Останнє. Як часто і чи взагалі хоча б будь-коли ви молилися за своїх священиків, щоб вони своїм життя сповнили Божу волю. Спробуйте хоча час від часу, а якщо кожний день, то це прекрасно, відмовити за свого пастиря та й за все священство одне Богородице Діво… Це займе вас 30 секунд, а результати будь гарні. Спробуйте.
3. Слово до збаламучених "правилами і вимогами…" молодят
Я просив вас, якщо щось не зрозуміло або виникнуть питання приходьте чи телефонуйте і запитуйте. Ви зробили те, що зробили. Я більш ніж переконаний, що даний ваш крок не мав злих умислів. Однак він привів не одну людину до гріха і не одну людину далеко незаслужено полили болотом. Варто вам прийти і сказати: вибачте. І ще.
1. Якщо робити щось на подобі цього, то потрібно виставляти матеріал під своїм іменем, а не ховатися за чужі імена. Записи на поданому вами папері чітко вказують, яка пара це зробила. Будьте спокійні, вам ніхто за це не дорікне.
2. Хоча ви підняли "хай", однак, якщо і надалі бажаєте взяти шлюб, вам все ж таки необхідно дотриматися правил і вимог, які передбачені канонічними приписами Церкви.
Дякую всім за можливість поспілкуватися.
Переглядів: 9365
|
