Відкритий лист до проф. ДДПУ Вишневського Омеляна Івановича |
Роздуми | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Написав(ла) Орест Лемець | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
08.12.2012 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
У 2011-му році Ви презентували, зокрема в м.Рожнятові, книжку "На роздоріжжях минулого", в якій, заради свого самозвеличення, вирішили спаплюжили добре ім’ я людини, яка присвятила себе благородній справі – справі боротьби за вільну Україну, і віддала за це своє життя! Для цього Ви видумали казочку про те, що органи МГБ, нібито переслідували Вас за Ваші політичні переконання, намагались засадити Вас в тюрму, але це їм ніяк не вдавалося.
Але про все по порядку. Ви пишете, що в 1953-му році були зараховані до аспірантури ЧНУ через "клич Берії "орієнтації на національні кадри"."Ректор так і сказав "Такі як ви, нам тепер потрібні". По-перше: Л.П.Берія, після смерті Сталіна, був при владі з 5-го березня по 26-е червня 1953 року. У цей період він дійсно звернувся з листом до партійних керівників республік (всіх 16-ти) із критикою про надмірну русифікацію керівного складу органів влади у республіках і з вимогою ширше залучати до управління на місцях національні кадри. Не націоналістичні – національні!. Берію, як "ворога народу", заарештовано 26-го червня 1953-го року, а зараховані Ви до аспірантури 15-го листопада 1953-го року. Так, що "клич Берії" тут ні до чого! По-друге: щодо Вашого виключення з аспірантури. Ви пишете, що у 1955-му році "…з великим "шумом" і "тріском" були виключені з аспірантури і з комсомолу "як ідеологічно невідповідний". І що підставою до виключення Вас з аспірантури і з комсомолу, "…як згодом з’ясувалося, було, зокрема, свідчення … провокатора з нашого села, про якого мова йшла вище. Він, звісно, наговорив значно більше, ніж насправді було, аби вислужитися перед МГБ. Але при цьому не взяв до уваги, що на час "злочину" мені було всього 12-13 років, бо з того часу вже минуло понад 10 років". А "вище мова йшла" про те, що: "Х. був провідником крайового рівня, відомим на всю округу, років 40, міцної статури…озброєний німецьким автоматом М. Р. Раніше він у нашому селі був шевцем…" Тут йдеться (як ми з Вами з’ясували по телефону) про керівника Рожнятівського районного проводу ОУН УПА на псевдо "Хрусталь" Під цим іменем він дійсно був відомий на всю округу. Описаний Вами портрет "Хрусталя", один-в-один, збігається з його портретом на фотографії, яка знаходилась у Рожнятівському райвідділі МГБ! Що це? – збіг, чи Ви бачили це фото? Таким чином, Ви стверджуєте, що керівник Рожнятівського районного проводу ОУН УПА, член крайового проводу ОУН УПА "Хрусталь", "…провідник крайового рівня відомий на всю округу", (який загинув у 1949-му році!), у 1955-му році, аби "вислужитись" перед МГБ, повідомив "органам" про те, що Ви, в 12-13-ти річному віці, були причетні до "запасної сітки" молодіжної організації "Юнаки", яку згодом розпустив "…невідомий Вам провідник". По-Вашому, керівник районного проводу ОУН УПА, знаючи увесь керівний склад районного проводу, багато членів крайового проводу ОУН УПА, не мав більше чим "вислужитись перед МГБ", як тим, що "заложив" 12-річну дитину, яка, мабуть, (як і всі в цьому віці діти – хто в Довбуша, хто - у космонавта) бавилась у "станичного запасної сітки". Отакої! Воскрес у 1955-му році і пішов у УМГБ, щоби виключити Вас з аспірантури! Мабуть більше, ніж як легендою про "запасну сітку", Вам, у Вашій "національно-визвольній боротьбі" похизуватись нічим. Бо, як Ви сказали мені у телефонній розмові, "…після того, як прийшли вже "визволителі", абсолютно ніякою політичною роботою я не займався, і ніякого політичного відношення не мав". Тобто, по відношенню до радянської влади, Ви були цілком лояльним громадянином. І чомусь Ви "забули" сказати, що у комсомолі Вас поновили! А може і не виключали? І ще Ви пишете, що нагороджені знаком "Учаснику національно-визвольної боротьби". То кого Ви, як "націоналіст", визволяли і з ким боролися? І коли? Чи тоді, коли "…мене кілька разів в КГБ викликали. Питали, " чи ти цього знаєш?- чи - цього?" (цитата з нашої телефонної розмови). І що Ви відповідали? Чи тоді, коли "…мені самому доводилося…спостерігати, як переодягнений у сільську "куфайку" начальник райвідділу МВД розмовляв у глухій вулиці райцентру …з провокатором"? І звідки Ви знали в обличчя начальника райвідділу МВД? І що Ви робили в глухій вулиці підчас цієї зустрічі? Чи тоді, у 1975-му, коли "…добрі люди" з КДБ: керівник райвідділу КДБ Гордон, працівник МНО Євген Березняк (колишній розвідник), та "один росіянин", що дав Вам рекомендацію в партію – провели Вас "позачергово" до КПРС і до "річної аспірантури"? Чи тоді, у кінці 80-х, коли Ви, "власними зусиллями "пробрались" у партком університету"? Чи тоді, на початку 90-х, коли Ви, "слідом за Д. Павличком вийшли з партії"? І чого Ви чекали на Д. Павличка? Чи зараз, у 2011-му році, коли Ви "після довгих вагань", вирішили облити брудом добре ім’я людини, яка віддала своє життя за визволення нашого краю від загарбників, від окупантів, за волю України? І заради чого Ви це зробили? Лишень для того, аби звеличити себе як "великого націоналіста" і патріота? Як кажуть, "після бійки" знаходиться багато таких, котрі як та муха, що сіла на роги волам і кричить: "Ми пахалі! Ми пахалі!" А от коли треба було стати на захист рідної землі, оті, що "пахалі", сиділи у тих "хатах, що скраю" і коли, як Ви кажете, їм пропонували створити в ЧНУ організацію ОУН, просто "втекли". А з аспірантури ЧНУ Вас виключили не "…як ідеологічно невідповідного", а згідно з "Наказом по університету від 1липня 1955 року гр. Вишневський Омелян Іванович, аспірант 2-го року навчання, відрахований з аспірантури за неуспішність" (Арх. дов.38-40/160. 19.01.12р). За неуспішність! А ви легенди створюєте! Ганьба! Стосовно долі "Хрусталя". Архівні документи свідчать про таке: родина його 22 жовтня 1947-го року була заслана в північний Казахстан з конфіскацією майна і знаходилась у засланні до 18-го лютого 1960-го року (Арх. справа №3/3-16827 16.11.1993р). "Хрусталь" Микола Васильович у 1942-1943 роках за завданням крайового проводу в умовах надзвичайної конспірації створює, а згодом і очолює Організацію Українських Націоналістів (ОУН) на теренах Рожнятівщини, зокрема і в селі Ясеновець. (Але ні Вас, ні Вашого батька в тій організації не було). За матеріалами Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ) встановлено, що Микола Васильович "Хрусталь" був керівником Рожнятівського районного проводу ОУН УПА. Із доповідної записки про роботу Управління МГБ Станіславської області за липень 1949-го року відомо, що, на виявлений на той час, керівний склад Рожнятівського районного проводу ОУН УПА у 1946-му році заведено агентурну справу №360 під кодовою назвою "Верхушки". По цій справі в розшуку знаходились: "Хрусталь" - керівник районного проводу; "Верховий" - керівник референтури СБ районного проводу; "Павленко" - керівник господарчої референтури; "Голуб" - керівник розвідки районного проводу; "Копитко" - керівник пропаганди районного проводу, та інші керівники служб і підрозділів Рожнятівського районного проводу ОУН УПА (Арх. дов. ГДА СБУ №24/5/Х-22. 06.01.2012р.). Ці герої, разом з тисячами своїх побратимів, боролися за вільну, самостійну Україну. Боролися і клали свої буйні голови, віддавали свої молоді життя за кращу долю своїх дітей, внуків, за кращу долю всього Українського народу. Вічна їм слава! І останнє: згідно арх. дов. ГДА СБУ "Кримінальна справа на "Хрусталя" М.В. не заводилась, оскільки він загинув у бою у вересні 1949-го року". Вічна йому пам’ять! Орест Лемець. Грудень 2012 року. Переглядів: 8161
Додати коментар
|
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 6070 днів)