 Найвищу в Дрогобицькому районі гору, що має офіційну назву Горб, хочуть назвати горою Небесної Сотні. Обговорення цієї ідеї відбулося у неділю, 23 березня, під час Хресної дороги на вершині гори. І хоч тоді не усі присутні пристали на цю пропозицію, ініціатор перейменування Хосе Турчик впевнений, що рішення громади села з цього питання буде позитивним.
"Справа в тому, - каже Х.Турчик, - що ця гора за свою історію мала кілька назв. На старих австрійських картах вона фіґурує як Городок, а на радянських, та й уже й українських – як Горб. А у народі її називають Коньова. Дехто подумав, що з офіційним перейменуванням гори Горб на гору Небесної Сотні її позбавлять народної назви. Але це не так – народна назва залишиться".
Нагадаємо, що гора Горб знаходиться на березі річки Стрия у глибині Карпат на мальовничій території Довжанської сільської ради. Її висота 889 (за іншими даними – 890) метрів.
Передусім – чому Коньова? Так, учений Михайло Худаш ("Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів". – Львів, 2004) пов’язує назви на Кон- з особовою назвою Конь, а її – з конем. Натомість Степан Наливайко ("Тисяча найновіших тлумачень давніх українських назв, імен, прізвищ". – Київ, Євшан-зілля, 2008) виводить подібну назву річки Конки в Нижньому Подніпров’ї від санскритського слова kanka – журавель. Невже так високо у цій частині Українських Карпат колись розводили, пасли, обмінювали чи продавали коней? Або гніздились журавлі? Дуже сумнівно, коли не сказати заперечливо.
Дрогобицький краєзнавець Роман Пастух, опираючись на етимологічний словник-посібник Костянтина Тищенка "Іншомовні топоніми України" (Тернопіль, Мандрівець, 2010), каже, що назва гори Коньової імовірно виникла саме тоді. У буквальному перекладі всі ці "Кони" можуть означати приналежність ханові, власникові, господареві. Що ж до вершини Коньової, то її, як другу з найвищих, народна уява цілком могла прирівняти до найвищого титулу правителя.
Верхня "шапка" Коньової має вигляд стрімкого конуса з приблизно 55 градусами крутизни і завершується майже горизонтальною поверхнею. Нависаючи над річкою Стриєм, вона тисячі років немов милується її постійно змінним руслом, яке в цьому обмеженому площею місці утворює дивовижний скрут течії на 180 градусів. Мабуть, від скруту, по-іншому – ліктя, й виникла назва тутешнього сільця Локтя чи Ліктя, над яким височить гора Батинець. Її назву пов’язують з іменем монгольського хана Батия.
Підніжжям Коньової австрійська влада проклала вузькоколійну залізницю від Сколього до села Зубриці для доставки деревини з глибини Карпат на переробку. Колія справно служила упродовж багатьох десятиліть. Але 31 травня 1969 р. внаслідок тривалих злив скельна частина гори обвалилась і зруйнувала колію. Дякуючи відважному бульдозеристові Степанові Лаврику, який пробив загрозливій воді дорогу, врятувалась від затоплення і руйнації значна частина села. Від колишньої колії залишилася тільки вузька стежка шириною 80 сантиметрів, з одного боку обмежена вертикальною скелею, а з другого – крутим урвищем у напрямку річки. Нині там подекуди ще помітні старі залізничні шпали, і це – найкоротший путівець до села Рибника. Тут, поряд з частиною гори Коньової – Надвиром річка утворює дуже небезпечний водокрут, де втопилось багато людей. Після знищення колії стихією змінилось до гіршого і життя Довгого.
У селі Уричі неподалік Довгого, але вже у Сколівському районі, знаходяться відомі скелі з назвою Тустань, де в другій половині І тисячоліття спорудили унікальну наскельну фортецю. Ще під час обстеження і вивчення скель, археологічних розкопок біля їх підніжжя львівський учений Михайло Рожко (згодом видав підсумкову книгу на цю тему) у 1970 рр. розповідав ініціаторові та організаторові низки цікавих починань дрогобичанинові Хосе Турчикові, що фортеця Тустань імовірно служила форпостом західних теренів княжої Русі. Через певну віддаленість Тустані від річки Стрия як головної водної магістралі, на горі Коньовій, звідки чудово проглядаються навколишні гори і долини, знаходилось городище (від слова "обгороджувати") – постійна військова залога для контролю за проходженням торгових суден річкою. При їх появі залога запалювала вогонь. Друга стежа на домінуючій над Уричом горі Товстій теж запалювала сигнальний вогонь, який подавав знак Тустані. Звідти виступав озброєний кінний загін і переймав судна поблизу села Підгородців, аби справити з них мито. Можливо, саме від цього городища на горі Коньовій походить назва Підгородці.
З подальшого спілкування з Хосе Турчиком, який не раз обходив, обнишпорив і досліджував Бескиди навколо Довгого, ми з’ясували чимало іншої цікавої інформації. Від гори Коньової (Городка) тягнуться два гірські хребти – Серединний і Довжанський довжиною близько 4 кілометрів з чудовою велосипедною дорогою. Перший з них закінчується найвищою вершиною Сколівських Бескидів – горою Парашкою висотою 1270 (за іншими даними – 1271) метрів, другий – горою Широким Верхом висотою 1181 метр. Легенда пов’язує назву гори Парашки з іменем дочки воєводи Тустані, яка загинула десь тут у бою з татарами. На самому вершечку Довжанського хребта, теж уже на Сколівщині, збереглись Княжі Болота – справжні природні болота, де начебто любили полювати галицькі князі.
Неподалік існує урочище з поетичною назвою – Праліс Громового Лісу. Там вражає нагромадження великих кам’яних брил і повалених частими грімницями дерев. Урочище Праліс Громового Лісу служить своєрідною з’єднувальною перемичкою для обох гірських хребтів. У цих місцях збереглись високі реліктові дерева ільм (ільма) з подібним до кленового листям і дуже твердою деревиною, з яких місцеві стельмахи виготовляли колеса до возів. З хребта Довжанського неподалік Довгого збігає потічок Лазний і утворює однойменний гомінкий водоспад висотою 14 метрів. Не випадково ще за Австро-Угорщини в цих мальовничих, овіяних сивими легендами та переказами місцях проклали багато туристичних маршрутів.
Повернемось до гори Коньової. На ній колись насипали малий конус, увінчаний не знати коли високим хрестом. Згодом там появився триангулярний (трикутний) геодезичний знак. Наш співрозмовник задумав відновити на вершині хрест, який, за розповідями старожилів, існував до Другої світової війни, але був знищений комуно-російською владою. За його пропозицією тодішній начальник Дрогобицького управління газового господарства Ярослав Савшак забезпечив виготовлення 7-метрового металевого хреста з труби, дав машину доправити його до підніжжя гори. Довжанець Семен Барщик із синами Павлом і Романом, за участю тодішнього сільського голови Олексія Становича підняли хрест на верхівку Коньової.
Після його встановлення і посвячення в ініціатора виникла ідея влаштувати тут Хресну дорогу. І справді, від 2004 р. вона відбувається на свято Воздвиження Чесного Хреста 27 вересня за участю сотень навколишніх мешканців і гостей. Хоча відновлений на місці першого наступний хрест ще в доброму стані, Хосе Турчикові прийшла думка встановити замість нього новий 12-метровий хрест за кількістю Христових апостолів. Голова всеукраїнського громадського об’єднання "Бойківське етнологічне товариство" Любомир Сікора виготовив проект нового і гарнішого хреста, що мав бути складений з окремих частин на вершині. Однак його зварили в селі монолітним і, з огляду на чималу вагу хреста та велику крутизну гори, два тижні витягали на вершину Коньової. Для хреста вимагалось відповідного фундаменту. Коли копали котлован, то натрапили на культурний шар товщиною приблизно 40 сантиметрів зі слідами давнього попелища, рештками сплавленого у брилу металу. Артефакти потребують наукового вивчення, але дотично підтверджують народні перекази, розповідь Михайла Рожка, про які йшлося вище. Нині новий квадратний у перетині хрест височить на місці попереднього круглого. Місцеві жителі почали споруджувати перші каплички для 14 станцій Хресної дороги. Попередній 7-метровий хрест займе належне місце на одній із них.
Так з ініціативи, за участю активного, небайдужого, цікавого до нашої історії та краєзнавства дрогобичанина Хосе Турчика на горі Коньовій поблизу гірського села Довгого виявлено цікаву археологічну знахідку, встановлено пам’ятний хрест, започатковано ще одну Хресну дорогу. Як видно, і одна діяльна людина може, образно кажучи, зрушити з місця гори. Нині нам дуже бракує таких людей. Але вони потребують не тільки розуміння, але й усілякої підтримки та сприяння.
А нове життя селу Довгому обіцяють дати два інвестиційні проекти. Перший передбачає спорудження довгої підвісної дороги Трускавець-Східниця-гора Батинець, другий – гірськолижного комплексу біля підніжжя Коньової. Проекти приваблюють, захоплюють. Але заважає "дрібниця" – відсутність коштів. Наразі. Та життя не стоїть на місці, і завтра вони можуть знайтися. Лише треба їх шукати.
Переглядів: 6238
|
