Дрогобич і Стебник провели в останню дорогу героїв, котрі полягли під Зеленопіллям на Луганщині |
Новини | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
20.07.2014 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
18 липня у м. Дрогобичі поховали солдата Ігора Бориса, а 19 липня у м. Стебнику — молодшого сержанта Мар'яна Дишеля, які загинули 11 липня під Зеленопіллям на Луганщині. "Ці воїни-герої віддали своє життя за нас, цілковито виконавши Христову заповідь любові", - наголосив владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, котрий співслужінні з владикою-номінатом Григорієм (Комаром), єпископом-помічником Самбірсько-Дрогобицької єпархії, та місцевим духовенством відслужив похоронні відправи за загиблими. (натисніть на фото для перегляду, всього 1 фото) За словами архиєрея, загиблі воїни стали взірцями жертовної любові до України та виконали "свій громадянський і військовий обов'язок перед Вітчизною, захищаючи цілісність і соборність нашої держави та мирне майбутнє українського народу". Владика Ярослав закликав усіх поглянути на воїнів-героїв не очима істориків, політиків, науковців, але очима Божими, в яких покійні Ігор та Мар'ян є тими, хто виконав заповідь Христа: "Немає більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх". Проповідник додав, що військові відстоюють свободу в гарячих точках на Сході України, а для тих, хто залишається в місцях свого проживання, передова через молитву і піст має пролягає у власному серці. Поховали Ігоря Бориса у Дрогобичі на Алеї Героїв Поля Скорботи, Мар'яна Дишеля - у Стебнику на почесному місці цвинтаря на вул. о. П. Мекелити. Герої не вмирають. Підтвердженням цьому є вірш дробичанки Марії Паласевич, який вона написала сьогодні, 20 липня, і присвятила його герою Ігорю Борису. Мамо, матусю, чому ці всі люди? Кричать невгамовно, що батько герой. Дідусь і бабуся плачуть постійно. А тата немає - куда він пішов? Мамо, матусю чому в очах сльози? Рідненька, матусю серденько болить? Люблю я тебе і не покину! І батько, ще трошки і вдома буде. На білім обличчі, сльоза покотилась. Забилося серце, кроїться душа! І як пояснити маленькій кровинці? Що татуся вже немає, нема! Наш доню татусь, є на небі із Богом, Де чути спів ангелів, чути птахів, Згадай, як учив, щоб просити здоров'я, Підводити ручки до Бога велів. Та тато є ангел, твій хоронитель, І захищатиме, всеє життя, Він дуже любив свою рідну країну, Життя він поклав за волю, дитя. Залишиться в пам'яті, в серці дитини Та батькова постать, що батько герой, Але у очах, у маленьких сльозинки, Та віра, що тато повернеться знов!!! Переглядів: 9745
Додати коментар
|
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 6060 днів)