Пані Маріє, колись мені один "пан", котрому з горів регулярно возили молока, сметани, гриби та ягоди, настійливо рекомандив (саме так-! ): "Та просися на роботу в якесь глухе село, там тобі дадуть хатку, будут ти баби носили яйці й сметану, а ти їм- вечорниці організуєш раз на рік- то й вся праця. Тамкай си й так мало не всі хлопи або поспивали, або їх роками вдома нема, бо десь по Європах. А тут, сам видиш, - ніц, бо- самі "пани". Можна подумати, що і колись, і тепер, якщо не маєш впливового (доки- в кріслі), сусіда- то вже навіть самі гори тобі долу падуть. Тепер і до глухих сіл добралися, цікаво, як вони ще, взагалі, є.