Тоху- зняли, ара- в Римі, рускі- в Кримі, татари, мусово, поставали кочівниками, українці- повтікали до Канад-Америк з Европами, перебіжками- через Льондон, а позосталі тут- вперто доживають віку, навіть не знаючи: доживуть до кінця життя, а чи лиш- до обгризених пару копійок пенсії, аби бодай наживо побачити, як опришки будуть кошмарити панів-жидів, хай простять за таку наївну й щиру відвертість православні євреї, від Дніпра- й аж до Кривого Рогу. Це все- по тамтой берег, сюди нічиєї навали не треба. Де ваше коріння- там і множтеся, й плодьтеся, й тусуйтеся, бо й так, не всюди Україна- Україна. Напевно, й справді, лише на Кульпаркові, бо за любов до неї їх туди й повпихали, немов емігрантів. Та, що- слова: суцільні грицацицьки, не смій-не руш народного добра, а то підеш, дне з одним, до пердицьки, в глибини, де тепер- сама "Москва"!