А чи правда, що у місті, коли влаштовуєшся на роботу, особливо- у випадках, якщо щастить влаштуватися офіційно (! , то половину зарплати "прикарманюють", або ж, хоча б місяць-два, мають працювати "з випробувальним терміном", тобто ні за що? І чому в регіоні, навіть у всеукраїнських мережах, заробітня платня- чи не удвічі менша, аніж у тому ж Львові? Про те, чому такі мізерні пенсії чи не у всіх дрогобичан, котрі десятки років біографії працювали, теж- за копійки, або- про мізерні матеріальні допомоги- за ситуації, коли працевлаштуватися- ніяк не вийде, а чи- наче відбувати каторгу. Але, найголовніше, чому практично неможливо влаштуватися на роботу людям, чий вік- 50+, а то й- значно менший? Хто і скільки разів на рік має доплачувати соціально незахищеним категоріям громадян, аби їхні несусвітньо великі 2100 грн. сягали хоча б прожиткового мінімуму? Як їм "живеться", схоже, нікого не цікавить. Про численні випадки дискримінації працівників- годі й казати. Про те, аби у когось шукати бодай якогось захисту- шкода й думати. Невже столицю північної кореї перенесли, почасти, у кожне з наших міст, а сама їхні, сукупно, територія, якраз і є прототипом тієї ж кореї: жменька рису, пачка гречки- і маєте щастя? !