Тібє прівлєкут к атвєтвльонности нащадкі нквд- бившиє камунякі і соврємєнниє камсамольци, пєрєкрашенниє пад патріотічна настроєнниє грамофони. Тамтиє уже повиміралі, но павироставшиє внукі іхніє- шибко вєрниє прадалжатєлі отвєтствєтвльонності. Бачіш, даже язиком кавєркая, мовой такі овлабдєливаются. Пагрємухі ваши нє канают, отсохшиє пєрци- туфта галімая, ото вісят ліш, как у тумби-юмби рога алєня в носу, шоб удобнєє било в мозгах шпінгалєтіться- імєнєм всєх поклонєній, тьфу ти, шьйорт подбєрєбзді, поколєній, ілі- подколєнєй, а там, гляді, прідут другіє нівориши- с лєсов бєрлінскіх, у которих оні зайцев ганялі трєщалковимі пукалкамі, допокі ім на ногті настіпалі бєгущіє от бєгущіх, шоб імі так друг по другу бєгалось, как нє добєжать в холодную осєнь в подгуз- нє, в под кустікі. Хотя, кто знаєт, на шо спасобни соврємєнниє смсовско-дістанцийонниє: тємнота та й годі, только ногтєм скріпєть по дівану (ілі- в поддувала)- обмєніваться лайкамі, тіпа оні- шибко што-то аж, а рєально же- ніфіга, поци пустопірожниє, хотя кажной із ніх, такі- ето же чєловєк! Ну, почті, майже, чтоби что-то парєшать, пока кальоса крутятся-багажнік ладітся, а тайга, опять нє то: а тайга- зельоная. Ну, всьо-такі- осєнь: в розовом цвєтє уже отблєстєло.