Мені, котрої вже ночи, нема спаннє: злоп си чує хлопом, хоче йти на роботу, а вни- ніби си змовили: гоноруют хлопами. Хоть бери- й перевбирайси у того поцільованого мальчика у вузоньких штанцьох, котрий прирашути вбнімає девочку в закуіеривленій спідници. І що найінтересніше: вбидвоє цілорічно- в єднім й тім самім, мало не пляжнім, вбраню, а тепер- студенець такий, жи навіть з них вітер парасолю здоймає (як ті дітиска ходєт з непокритими головами- хрін го тре- то си мож втемпераментурити при такій студеній погоді? ! Знаєте, не єдному, аби постарів мудрим, у двайціть років не було кому доброго копняка хукнути- прям з лівої). Але, вповідуют, жи тотой памнітник було стирблено, вкупі з чужов ідейов його постановки, здаєси- у прибалтів, там був такий автор і вже стояла та скульптура; невідомо, котрий плагіятор підписував папери й рахував доляри, поки єнчий то ліпив, закі треті- встановлювали, але, памнітаєси, жи там мав бити пивом фонтан, попри то, жи пияки, поки там си стала цілювати ота парочка, ходили- й пшукали, бо виходок, за штири метри від них як був замкнений натвердо- так і доси). Мож було би си махнути руков, навіть- вбидвома, навіть, значитку- тотов, котров, правов, си з людьми здоровкаєш, а потомкай- і наступнов зліва, але- нє: бо, як єсь те спершу вкрали ідею, затим- сам памнітник, потому (аж ніяк не без того)- гроші ща щебйонку під ним, то як мож мовчити, та то би й німий завогорив. Певно, жи той памнітник- не хто-зна якого цімусу гойра (тим паче- в нинішний тєжкий чєс), але, попри його встановленні, не єден самопроголошений хвігурант всього міського інтересу наварив навару; вчоракай я був страшно голоден, ає"єм мусив заграти си цале подевко пельменів- так їх і втоптав, прям з вокропу і з банєка, бо несила вже було на таріль викласти- дуже"м їсти хтів; то їв"єм ті пельмені великов лижков, замість- виколупувати з кіста фрикаделики виделком)- і стояв ми перед вочима тотой памнітник. Вперто вам скажу, жи, навіт, якби він стояв десь на цвинтарови- то всьо рівно при нім ходили би пси із задертими хвостами- й ані раз ніц би си не встидали витворити чуда, крім, звичного- попшукати, але- то би була любов, а нє: стоют якихось двоє задубілих, ніби си цілюют (але вна си бридит, бо аж си відогнула, таке, ніби він ї хоче пустити на гранду, але тримає за рамена- й не годен здоймити портки, та ще й - вузонькі, сильно пристали до вбидвох ніг, ну, а шо вже там, за ними- то си каждий може в"вити під власну фантазію). І чось мі поперло про то вписати, ніби більше нема про що. А, коли і є про що- то всьо сі вложит в єдно реченні: в Дрогобичови настав якийсь заперемертвіло мертвий перійод, котрому не видно фінішу. Може би котрий, з области, купив тото місто зи всєми потрохами, заводами, хвабриками, ямами, тортуарами, болотом, калабаніма, дахівками й сміттьом- й понавстановив хотяй би лєктричні батареї, аби, бодай сьвітло не виквікмнововували, так, як на всій решта Україні, котра ані їм самим не потрібна, ані вни всі- ій. Ото, життє- як в тотій пісні: "Одна-єдина, одна-єдина, бо всіхня, але- не нічия". Недалеко, за пару сот метрів, стоєт ще один памнітник, правда- в розмірі бюста, тотому панови, котрий був мудріший, але довго му не дали пожити, й казав, жи від решти пирога тре відкраяти хотяй би п"єть областей- і була би вже нам Европа, а то чось Дніпро не так тече, тре, напевно, на карті його впоперек малювати: відкі джерело- тудий і в море. Але- як здвигнути, якщо рискаліма давним-давно вже ніхто навіть Чорне море не дюгає? ! . А ті, котрі си подороблєли, свого єсу, до якихос тракторців, думают, як си тепер того всего позбути, бо всьо ржавіє і стоєт мертво: бензина- дорога, люди - поле не ворут ані раз ніхто, бурачєнку не микают, жито не скубают, йно бігают від склепу до магазину- й перебирают цінами, котрі, зопалу, стали страшніші від всього решти, шо сі довкола діє. З того всего самі "звйозди сьпівочі", замість "поназбирувані на армію" гроші, стали си купувати ламборджіни й доштукатурувати четверті поверхи своєх хатів попри Київ, а ще й невідомо, кілько вни там бетону замурували в землю й нащо. Ото й "чесноти" аж перднути нема чим простому народови! Попри курорти, довкола них самих- й далі, й далі, по за кажду окремо взєту гору, окуповану високоверховними "співввітчизниками" й "співвітчизникиніма". Ади, які "правдиві": а чи ті, котрі си в пониззьох тотих горів понароджвували були, чи мают право тудий повернутиси й жити, а чи вже злодії всьо повигрібали? !