Туйкаво, по Дрогобичови, ходєт такі видристки- варгаті, мордаті, з гадєчими вочима кнурів, їздєт на дорогих автах, жиют у обліплених пластмасовими пластилінами маєтках мало не зи звіздами на вершках, у підвалах позаховували мільйони пачок долярів, вкупі зи всєма "лівими" документаціями, повимітували у рівчаки за містом сейфи з трудовими працівників, котрі, поколінніма, робили на теперкай поприхватизовуваних злодіями зи ще тамтейших кабінетів, заводах й всєх решта сферах, аж до ратункових й медичних, повигаратували ліси, поля й ріки, повирізали, поржавілий від незатребуваности, транспорт й здали на маталолом, аби тепер, за мільйони долярів, викуповувати (собі самим) дорогий шмельц, понавизбируваний на закапелках Европи і сьвіту- і показувати, які вни стали пани. Але, головно, кажде з отих недонакопаних по за вуха, видристків й видристкинь, ревно "колідує", каждий раз- одно й ту саме: "Та нині роботи нігде нема", "Та то сі робе щось страшне", "Та я во, якби"м не всунула була доляри мойому знайкомому, котрий з моєм (та й- зи своєм, вже віднедавна), ще не дуже великим начальником, ходєт на сто грам до розливайок, й так каждий раз- секретно, аби ми не виділи, як вни пропивают наші гроші- то би не мела"м навіть віником тротуари попри хату мого начальника, бо він там їздит- та й сі дивит, як я роблю, а вни всі- пани, о я, бідна, й мушу бути ціхо, а то декотрі з панів казали, жи ні на собі вженют, як буду бурчєла. Але я, - каже, - спокійна, бо навіть вни не мают для того тілько грошей". Словом, "роботи нема"- і всьо (при тім, жи каждий знає, шо, навіть в найменшій організації, завше були і є вакансії, чи вона, та сруктура- чиясь, а чи- всіхня). Єнчі, котрі си раніше вспіли дуже прогнути під Европу на платнаціях, теперкай гонорово стоют за своєми півметровими прилавками у півтораметрових каварньох, й, аби люди не сильно докучєли, понавиписували такі страшні ціни на манюнькі горнєтка кави (у пластмасовому й картонному виді), жи навіть си багато котрі багаті цудуют, бо й не з каждої апарати, котра коштує тілько, як пів колеса до Мерседеса, не всяка кава має смак, але, таки, кажда копійка- то людині гроші, тим більше, жи й ті апарати, й колеса до Мерседеса ті кавопорскачі давним-давно вже і відробили й "відмили". І не кажіт, шо нє, бо інакше вони би там не стояли ані пів дне. Тамкай, вже, вірите, давно, аж задуже, не єден їхний главар, котрий вже, навіть у всєх їхних главарів, не перший і не востатний, вповіли були, жи 5 тисіч зарплати, а ще ліпше, коли 6 і пів, - то є дуже незле (як він, дотепер, сам й осібно, переконливо вважиє, а потому його полизувачі й дошіптувачі, попрогинані ключіма від сейфів з грошима, доплюсували бідним людьом по пару копійок, а багацьким- десєтками тисіч, бо вни- малоймущі багацькі), гедеж мусіли, напримір, хранцузи робити вид, жи викуплєют декотрі пустирищі попри край міста, а то тамкай ані єден пенсійонер не хоче, добами, робити за якихсь вічних три тисічі, й до хранцузів, й по них, й вже давно й довго, аби сі не задихнув трачиньом й не покусав го сторожовий барбос, а то ще, як го вжре- то на него й посписуют всі свої злодійства, аби не їх боліло, а , таки, його, покусаного). А вни ліплєт і ліплєт на востановках тоти клепсидри про "ласкаве запрошенні до рабства", шо вже й самі востановки порживіли, й ані єдна- не від дощу й снігу.  
Туйкаво си недавно з"явила якась інтернета на роботу: котрась франца кличе на 60 тисіч (видно, мельдувати тихвово дівчєт, котрі хочут лизнути европейский гарбуз й понюхати вкраїнский, не потертий, хрін; але відомо, жи наші "тусовщині" тепер на панельох Европи втримуют йно 6 долярів за годину (то й так є- всотенно більше, аніж наші ж, з наклейок на стовпах понаприймані, мают за місіць мало не цалодобового труду, коли не мусєт йти й домів, бодай переночувати, бо всьо, і їхати й, навіт, бічи за транспортом- страшно дорого, а ще тре купити якого хліба й пару яєц на бутерброду, бо на роботі не годуют, йно поназаписували, жи в них є "кухні"- й мают, каждий, сами зи собов всьо приносити, інакше їх ані за ворота не впустєт, ані назад не випустєт, особливо- без домашного фартуха чи халата, за котрий всьо єдно посписуют з зарплати, ніби то "всьо, шо ваше- то наше, а шо наше- то не ваше"). Їхного головного "патрона панели" вже у самім Києвови скрутили, а вни, раптом- продовжуют його правоє дєло(напевно, так збирают, аби го викупити? ! ). Й не думайте, жи то всьо наробила війна (війна наробила всього решта й багато, але попри всьо, шо вже були й понаробили, й понасотворували). Во туво приїхали були якісь мериканці- й за два дни (за два! дни! контролю? ! ? ! ) сотворили йно горичу лінію: ви- дзвоніт й розказуйте, а ми будем сами записували, бо ви не вмієте. Але, певно, жи тоті лінійованці будут діставали гроші з того пуляриса, до котрого було кладено на поміч Україні й Українцьом, але хто вам то скаже, якшо си сами не здогадаєте? ! І, причім, вся поміч була понавиписувана в долярах, навіт- в мільярдах долярів, а нашим з вами якісь, вже поржавілі апарати, вимітуют якісь кольорові гривні, нічого раз не варті ще тогди, як їх йно придумали були намалювати. Напевно, тому, жи тоти гривні давно ніц не варті, а долярами- не мож, як колись- йно у валютних магазинах, й "нігде роботи нема". То ви вже скажіт- кіклько тре вам тих долярів підкласти до багажника, а то си йно всюди возєт машини з броньованими дверима, за котрими, напевно, понапихано купи грошви, а в народу- йно бідна слава, та й та- тілько єдної України. А по за межами? Вся, яку повивозили в тамтешні банки, а чи- поховали у подевка у вітчизєних півницьох? То, якщо кажете, жи з рооотов- трудно, а гроші- ховаєте по муровнях у три-п"єть поверхів, то хто ви після того всього є: фашисти, а йно- віковий трипер від них- к би то неморально не шпрехензидойчилоси? ! Україну треба любити- то як закон! Але, чомус на панели всяка любов вартує гроші, а туйкаво? Як хоче, аби ї любили- то най платит, а нє- йно си шльондрає всякими позакордонніма, як яка покритка у єднім покриштальовуванім черевичкови, а на другій нозі- лапоть від лабутенів, і йно розказує всєм позосталим рабам, жи грошів нема- за роботу! І не тре гойрати так гучно про Европу: їхні злодії давним-давно попоосідкували си в Україні- й мают, за копійки, українців в сра. , а ти, запердолено-хитрих, наших злодіїв, котрі вивтікали до них, мают в сра. ще більше, але також- за копійки, навіт, якщо вни інакшим папером вимальовувані. І вни ще кажут, жи дурні всі ті, котрі не мовчут, а хочут про то всьо наголос вогорити. Добре, а де лічут тотих недурних, котрі кажут, жи всі решта, котрі не такі дурні, як вони сами- ще більше дурні? І чи їм на компрес кладут банкноти, а не гірчичники й колись модні баньки з грубого скла. Якби ж то тим си голови лічили, а не йно совість. Але, в кого вна нинікай є, га? !