Київ співає, Херсон догорає,  
Все то в одній країні буває.  
Стелять бруківку, дерева саджають,  
А десь, в Бериславі люди вмирають.  
У Львові салюти, весілля до ранку,  
А там, десь на півдні 
Гради і танки.  
Десь приховали гум допомогу,  
А мати хоронить дитя під тривогу.  
Простим українцям підняли квартплату,  
За те зарплатня підросла в депутата.  
Країна одна, та начебто дві,  
Хтось казиться з жиру,  
А хтось у крові.  
Хтось пикою світить на телеекрані,  
А хтось у окопах, а хтось у вигнанні.  
Людей із полону не можуть звільнити,  
І тільки базікають-потрібно терпіти.  
Якась не весела картина буття,  
Та справа у тім, то є наше життя.  
Чому ж у нас бидло приходить до влади?  
Чому 30 років усе не до ладу?  
Чому ж навіть зараз,  
В криваву годину,  
Безжально грабують, свої ж Україну?  
Мальдіви вам рідні,  
Майорка, Балі?  
Чому ж вам плювати на сльози людські?