Відповідно до ст. 18 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 р. „кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії, це право включає свободу міняти свою релігію чи переконання та свободу сповідувати свою релігію чи переконання як одноосібно, так і разом з іншими, публічно приватно в ученні, богослужінні, в виконанні релігійних і ритуальних порядків”. Подібне виначення містять декілька інших міжнародно-правових актів, наприклад ст. 9 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст. 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 1 Декларації про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на підставі релігії чи переконань тощо. 
182 Кримінального кодексу України «Порушення недоторканності приватного життя», яка передбачає відповідальність за: незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконну зміну такої інформації. Крім того, пункт 2 цієї статті передбачає посилення відповідальності за вчинення тих самих дії повторно, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи. Істотною шкодою зазвичай вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. 
 
Далі за «ступенем захисту від втручання в особисте життя» слідує стаття 18839 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення законодавства у сфері захисту персональних даних», яка стосується питань: 
 
-неповідомлення або несвоєчасне повідомлення суб'єкта персональних даних про його права у зв'язку із включенням його персональних даних до бази персональних даних, мету збору цих даних та осіб, яким ці дані передаються; 
 
-недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних у базі персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них. 
 
А це до модераторів сайту почитайте закони Шановні перед тим як щось робити!