«По селах плачуть голі діти: 
Батьків немає. Шелестить 
Пожовкле листя по діброві,  
Гуляють хмари, сонце спить; 
Ніде не чутно людської мови; 
Звір тілько виє, йде в село,  
Де чує трупи…»  
 
А на останньому пленумі КПУ були висловлені дві полярні сентенції. Один із промовців закликав колег «вирощувати курей» (! ), другий — «думати про вічність» (! ? )