"Жити - це добре, а жити добре - ще краще! " Ось принцип сучасних священиків. Щороку Дрогобицька духовна семінарія випускає кілька десятків молодих священиків. Кожен повинен мати свою парафію. А звідки набрати тих парафій? Парафії поділяються на: бідні і багаті. Збоку виглядає так, що *чимось неугодних* священиків, як у заслання чи на перевиховання, відправляють на бідні парафії, подалі від цивілізації. Таких небагато. Тому і появився такий дисбаланс. А щоб святі отці не сварились між собою і не шарпали за груди один одного, поділили містян поквадратно. І коли б я захотіла задовольнити свою духовну потребу у іншого священика, то треба брати дозвіл. Хіба це правильно? Я є раба Божа, але не людини(священика).  
Вважаю, що священик повинен бути неодружений, повинен дбати за свою паству, а не за свій сімейний добробут. Якби таке правило було прийняте в церкві, то , я впевнена, 90 % семінаристів відсіялося б. І священики дійсно служили би Богу за покликанням. І користувалися б більшою повагою і довір*ям людей.